Categories
Без категорії

Серед українських антивакцинаторів назріває розкол. Причина – російські гроші

Там де є можливість попиляти бюджет, серед учасників будь-якого проекту може намітитися розкол. Серед українських антивакцинаторів такий розкол вже назрів. Причина – російські гроші.Проблема фінансування, розподілу пожертв та політичні інтриги розбили на декілька таборів колись єдиний «антиваксівський» рух України, і загострили протиріччя між двома лідерами – Остапом Стахівим та Дмитром Павліченком.Ще наприкінці листопада минулого року скандально відомий адвокат і лідер антивакцинаторського руху «Стоп фейк пандемія» Дмитро Павліченко очолив мітинг за звільнення Остапа Стахіва (https://bit.ly/33UwRRF), який був затриманий спецслужбами за звинуваченням у намаганні повалити конституційний лад в Україні та співпраці з росіянами. Учасники акції вимагали також скасувати обов’язкову вакцинацію для низки професій та ображали журналістів через нібито цензурі у медіа.Так чи інакше, але саме після обшуків у будинку керівника незареєстрованого громадського руху «Права людини» Остапа Стахіва стало відомо, що його діяльність могла координуватись російськими спецслужбами, але до розколу привело не це, а саме підозри інших лідерів антивакцинаторів у фінансуванні руху із-за кордону, розприділяючи також мільйони гривень пожертв українців. За словами самого Стахіва, гроші на акції та діяльність організації «Права людей» він отримує на свій рахунок в банку від небайдужих прихильників. Він постійно просить надсилати йому гроші у своїх відеозверненнях та дописах у соцмережах. Втім одразу кілька людей, які у різний час співпрацювали з Остапом Стахівом, анонімно повідомили ZAXID.NET (https://bit.ly/3nN2J1o), що основну фінансову підтримку Стахів отримує від представників проросійської партії «Опозиційної платформи «За життя», яких очолює кум російського президента Віктор Медведчук. У 2019 році на Стахіва навіть відкривали виконавче провадження через несплату податків. Нещодавно, доходи Стахіва знову перевіряла податкова інспекція.Після набуття розголосу у мережі також вияснилось, що Стахів давно товаришує з проросійськими активістами, які допомагають йому триматись «на плаву». Серед них – Олена Фаіст з Черкас, яка відверто заявляла, що отримує гроші для проведення антивакцинаторських акцій з Росії, херсонський проросійський активіст Кирило Стремоусов, якого також неодноразово звинувачували у проплачених провокаціях. Окрім того, Стахів співпрацює з Олександром Надьожою – проросійським антивакцинатором з Миколаївщини, прихильником «ОПЗЖ». Серед прихильників Остапа Стахіва – звинувачена у державній зраді екс-народна депутатка Надія Савченко.Всі ці факти сприяли розколу антивакцинаторських рухів, які і так не мали особливої єдності, переслідуючи інтереси окремих лідерів і політичних груп. Напередодні прийняття Верховною Радою важливого законопроекту «Про систему громадського здоров’я», розгляд якого запланований на 24 січня, антивакцинатори Стахіва будуть мітингувати під стінами парламенту без людей із оточення Павліченка, який збирає свій мітинг декількома днями раніше. Мітингувальників Стахіва так само попередили не брати участі у будь-яких акціях під головуванням Павліченка чи його партнерів. Насправді ж, боротьба йде не так за підтримку людей анвакцинаторського руху, як за можливість фінансуватись російськими грошима на майбутніх виборах, чи вже навіть сьогодні вибити для себе більшу квоту фінансування із Кремля.

Categories
Кримінал

Стрижка в театре, вулкан и снег пустыни: фото дня

Корреспондент.net представляет подборку интересных и запоминающихся фотографий событий 20 января.

В Чехии столкнулись 40 автомобилей. В Нидерландах театры “стали” парикмахерскими.

Мощность взрыва вулкана в Австралии превысила 500 атомных бомб. Зеленский возложил цветы к Памятному колоколу.

В Киеве снесут домик на крыше многоэтажки. На Закарпатье экоактивист на Крещение нырнул в “реку” из мусора.

Страны Ближнего Востока засыпает снегом. На пески пустыни Сахары выпал снег. Саудовскую Аравию засыпало снегом.

Футболист Порт Вейла Коннор Холл погнул штангу во время матча, ситуацию спас трактор. Могилевская похвасталась фигурой в купальнике.

Фигура ведущей, черный бриллиант и нефть: фото дня 19 января

Новости от Корреспондент.net в Telegram. Подписывайтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet

Джерело: https://korrespondent.net/magnolia/4439256-stryzhka-v-teatre-vulkan-y-sneh-pustyny-foto-dnia

Categories
Кримінал

Фигура ведущей, черный бриллиант и нефть: фото дня

Корреспондент.net представляет подборку интересных и запоминающихся фотографий событий 19 января.

Вера Брежнева очаровала снимками в купальнике. Украинская ведущая Валерия Крук похвасталась роскошной фигурой.

Во Львове годовалому ребенку пересадили печень. Черный бриллиант “из космоса” выставили на торги. В Украине идут Крещенские купания.

В Николаевской области поезд протаранил грузовик. Под Киевом нетрезвый водитель с ребенком в машине влетел в отбойник.

В Перу произошел масштабный разлив нефти. В Нью-Йорке взрыв газа обрушил часть дома. Мадагаскар затопили наводнения, есть жертвы.

Обнаженная на Бали, питон и воры угля: фото дня 18 января

Новости от Корреспондент.net в Telegram. Подписывайтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet

Джерело: https://korrespondent.net/magnolia/4438844-fyhura-veduschei-chernyi-bryllyant-y-neft-foto-dnia

Categories
Без категорії

Войны, которые начала Россия – политик РФ

Итак, если взглянуть на известные исторические факты, то мы узнаем, что с середины 16 века и до сих пор Московия-Россия участвовала по крайней мере в 75 различных войнах, конфликтах и военных операциях. Это получается одна война на где-то 7-8 лет в среднем…

Так вот. Более полсотни, то есть почти 70%, из них начала именно Россия. Россия начала эти войны непосредственно сама или в союзе с другими государствами, – пишет российский политик Сергей Прощин.

Чтобы не быть голословным, привожу список войн, которые начала Московия/Российская империя/СССР/РФ, начиная с середины 16 века. Это без учета предыдущих захватнических войн, которые увеличили первоначальную территорию Московии в 10 раз (см. выше):

2 половина XVI века:

1. Ливонская война (1558-1583)

2. Московско-шведская война (1590-1595)

XVII век:

3. Смоленская война (1631-1634)

4. Московско-польская война (1654-1667)

5. Московско-украинская война (война Ивана Выговского) (1658-1659)

6. Московско-украинская война (война Юрия Хмельницкого) (1660-1663)

7. Московско-турецкая война (1686-1700)

XVIII век:

8. Северная война (1700-1721)

9. Карательная экспедиция московских войск под руководством Петра Яковлева против Запорожской Сечи (разрушено Чертомлицку Сечь) (1709)

10. Персидский поход (1722-1723)

11. Война за польское наследство (1733-1735)

12. Русско-турецкая война (1735-1739)

13. Семилетняя война (1756-1763)

14. Русские войска под командованием Петра Текелия окружают и разрушают Запорожскую Сечь, окончательная ликвидация украинской самостоятельности (1775)

15. Российско-польская война (1792)

16. Подавление российскими войсками гражданского восстания Конюшко в Польше (1794)

17. Российско-Персидский война (1796)

18. Итальянский поход Суворова (1799)

XIX век:

19. Еще одна русско-турецкая война (1806-1812)

20. Участие России в «Войнах коалиции» – третьей, четвертой и пятой (соответственно 1805, 1806-1807, 1809)

21. Российско-шведская война (1808-1809)

22. Заграничный поход русской армии (1813-1814)

23. Взятие Парижа (как результат «Зарубежного похода») (1814)

24. Очередная русско-турецкая война (1828-1829)

25. Подавление очередного польского восстания (1830)

26. Война России против Хивинского ханства (1835-1840)

27. Очередное подавления гражданского восстания в Польше (1863)

28. Война России со Средней Азией (Ташкент, Бухара, Хива) (1865-1875)

29. Русско-турецкая война вновь (1877-1878)

30. Подавление российскими войсками Ихэтуаньского гражданского восстания в Китае, которое со временем переросло в войну (1899-1901)

XX век:

31. Агрессия Советской России против УНР и ликвидация независимой Украины (1918-1920)

32. Гражданская война в Испании (интервенция СССР на стороне правительства) (1936-1939)

33. Оккупация части Польши (раздел Польши вместе с нацистами, аннексия Западной Украины и Западной Белоруссии) (1939)

34. Аннексия Прибалтийских стран, не признавалась в мире вплоть до развала СССР (1939, 1941-1944)

35. Советского-финская война, аннексия Карелии и Южной Финляндии (1939-1940)

36. Советского-украинская война (против УПА) (1941-1953)

37. Советская оккупация стран Восточной Европы и Восточной Германии (создание мариотентових просоветских правительств), аннексия Кенигсберга (ныне – Калининград) (1945)

38. Советского-японская война, аннексия Курил (1945)

39. Корейская война (неофициальное «гибридная» война, которую вел СССР), создание марионеточной КНДР (1950-1953)

40. Такая же «гибридная» участие СССР во Вьетнамской войне (1957-1975)

41. Военное подавление восстания в Венгрии войсками СССР (1956)

42. Интервенция войск СССР в Чехословакию, военное подавление «Пражской весны» (1968)

43. Арабо-израильская война («гибридная» участие СССР на стороне арабов) (1967-1973)

44. Еще одно «гибридное» участие СССР/РФ в гражданской войне в Анголе (1975-2002)

45. Война за Огаден («гибридная» участие СССР) (1977-1978)

46. Афганская война началась по свержению спецназом СССР законного правительства и убийства президента Афганистана и дальнейшей полномасштабной военной интервенции (1979-1989)

47. Приднестровский конфликт с Молдовой при участии 14-й армии РФ и российских «казачков», образование непризнанного марионеточного анклава «ПМР» (1992)

48. Первая Чеченская война (1994)

49. Вторая Чеченская война (1999)

XXI век:

50. Война против Грузии, образование непризнанных марионеточных анклавов Южной Осетии и Абхазии (2008)

51. Незаконная и непризнанная миром аннексия Крыма с помощью военных российского Черноморского флота и спецназа ГРУ ГШ ВС РФ (2014)

52. «Гибридная» война на Донбассе, образования непризнанных марионеточных анклавов “ДНР” и “ЛНР” (с 2014 по настоящее время).

Вроде все, но XXI век то только начался.

Еще раз подчеркну, это не полный список войн, которые вела Россия. Это только те, которые она НАЧАЛА, вопреки известному пропагандистском утверждению, якобы Россия такого никогда не делает.

Кто-то может захотеть поспорить по некоторым войнам. В частности – о том, кто их «на самом деле» начал и почему, но даже если отбросить эти спорные моменты, все равно останется впечатляющий список, который совершенно опровергает вышеупомянутое российское утверждение.

Так каким же образом «миролюбивая» страна, которая вела исключительно «оборонительные войны». За 350 лет увеличила свою территорию более чем 7 раз – с 3 млн км² в 1547 году до 21,8 млн км² в 1914-м?

А теперь подумайте и объясните подобный, не имеющий аналогов, феномен.

Categories
Ексклюзив Росія Україна

Росія готує чергову провокацію на Водохреще

Під час традиційних в Україні хрещенських заходів, які відбуваються завжди в один і той самий час – 19 січня, силами одного з російських військових підрозділів буде здійснено озброєну провокацію.

Про це повідомляє Центр стратегiчних комунiкацiй.

На території тимчасово окупованих районів Донецької області заплановано ураження водоймища «Ставок Цегляний».

Мета – звинуватити ЗСУ у підступному нападі на вірян та оскверненні їхніх релігійних мотивів у той момент, коли відбуватиметься таїнство святкування Хрещення та здійснення обряду занурення у купіль.

Також стало відомо, що ввечері 15.01.2022 року на кілька годин знову було включено головний вентилятор вентиляційного ствола шахти ім. Челюскінців, який знаходиться за 1600 метрів від вищезгаданої водойми.

Зазначимо, територія майданчика вентиляційного ствола шахти ім. Челюскінців зазнавала вогневого ураження 14.02.2020 року і була тимчасово знеструмлена. На північному сході майданчика збудовано інженерні комунікації взводного опорного пункту противника. З великою часткою ймовірності (з огляду на відстань) можна припустити, що засобом вогневого ураження може стати міномет калібру 82 мм. При цьому для звукового маскування пострілу може бути увімкнений головний вентилятор.

Враховуючи реальність наявної загрози ескалації війни з боку РФ, досить істотною залишається ймовірність складування в навколоствольних гірничих виробках вибухових матеріалів з метою самостійного ініціювання вибуху та транслювання картинки ефектного руйнування споруд вентиляційного ствола шахти за допомогою зброї, забороненої Мінськими домовленостями.

Мета вищезгаданого заходу – створити привід початку ведення бойових дій.

Джерело.

Categories
Кримінал

Обнаженная на Бали, питон и воры угля: фото дня

Корреспондент.net представляет подборку интересных и запоминающихся фотографий событий 18 января.

Ким Кардашьян восхитила снимками в бикини. Украинская блогерша Саша Чистова снялась обнаженной на Бали.

Границу с Беларусью укрепляют заграждениями. Нацгвардия провела учения в приграничных областях.

На Донбассе задержали группу “угольных воров”. В Запорожье ищут мать погибшего четырехмесячного ребенка.

На Закарпатье сгорела деревянная церковь. В Карпатах спасли травмированного иностранца

Арабская коалиция нанесла удары по столице Йемена. На Польшу и Латвию обрушился ураган.

Контрабандисты планировали улететь в Молдову на поломанном самолете. В РФ задержали создателя огромной фекалии из снега.

В Харьковской области при пожаре на 1 кв. м погибли два человека. На Харьковщине женщина упала в 12-метровый колодец.

Энистон в полотенце и ДТП Деда Мороза: фото дня 14 января

Новости от Корреспондент.net в Telegram. Подписывайтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet

Джерело: https://korrespondent.net/magnolia/4438473-obnazhennaia-na-baly-pyton-y-vory-uhlia-foto-dnia

Categories
Без категорії

Коротка історія ПЦУ

Як би не викручувались балалайні церковні експерти, перші згадки про православ’я на території сучасної України – проповідь св. Апостола Андрія Первозванного на українських землях.

Князь Володимир, князь Владімір, або Гібридна війна історією | Новоград.City

Християнами були князі Оскольд, Олег, Ігор та княгиня Ольга. Св. рівноапостольний київський князь Володимир Святославич (963–1015) охрестив у 988 р. Русь-Україну, як свідчить “Повість минулих літ”. З цього часу Київська Русь-Україна вважалася християнською державою, де Православна Церква мала державне значення. Оскільки Православ’я прийшло з Візантії, то Константинопольський Патріархат є Матір’ю-Церквою Православної Церкви України. Першим Київським Митрополитом вважається святитель Михаїл Київський.

Це вже потім розпад Київської держави супроводжувався піднесенням нового політичного центру – Володимиро-Суздальського князівства, в цей же час стався перший вияв братньої любові московитів до киян – після невдалої спроби Володимирського князя Андрія Боголюбського отримати благословення Константинопольського патріарха на утворення окремої Володимирської митрополії у 1162 р., він вчинив напад на Київ у 1169 р. і повністю розграбував місто.

Вже після завоювання України Московією, церковна політика в Україні з 1686 р. після неканонічного приєднання Київської Митрополії до Московського Патріархату виявилася в усіх галузях церковного життя. Відбулося територіальне обмеження Київської Митрополії за рахунок єпархій, які їй належали до 1686 р., а потім увійшли до Московського Патріархату, встановленого у 1589 р. Упродовж XVIІІ ст. відбулося поступове обмеження та ліквідація церковних прав і автономії Київської Митрополії.

У 1700–1721 рр. було проведено ліквідацію інституту патріаршества в Російській Православній Церкві російським імператором Петром І Романовим і переведення церковного управління під зверхність Святійшого Урядуючого Синоду Російської Православної Церкви (1721–1917). Ректор Києво-Могилянської Акакдемії, згодом Архієпископ Великоновгородський і Великолуцький Феофан Прокопович (1681–1736) є автором документу «Духовний регламент», яким запроваджувалась нова форма правління Православної Церкви в Російській імперії. Церковна політика російського імператорського уряду аж до розпаду Імперії була спрямована на русифікацію та денаціоналізацію українського церковного життя за рахунок цілеспрямованих дій Святійшого Урядуючого Синоду.

Православна Церква в Україні після Другої Світової війни (1945–1990) була підпорядкована Московському Патріархату, який діяв в СРСР на умовах «Московського конкордату». Перейменування Українського Екзархату Московського Патріархату під тиском зовнішніх обставин на Українську Православну Церкву відбулося у 1990 р., коли було створено Українську Православну Церкву в канонічній єдності з Московським Патріархатом. Митрополит Київський і всієї України Філарет почав працювати над розширенням автономії УПЦ в нових політичних умовах. Дарування самостійності і незалежності в управлінні Українській Православній Церкві Патріархом Московським і всієї Русі Алексієм ІІ (Рідігером) відбулося у жовтні 1990 р. наданням Митрополитові Київському і всієї України Філарету відповідної грамоти. А 5 січня 2019 р. Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос про Автокефалію Православної Церкви України. 

Categories
Без категорії

Російська духовна колонізація України

Правителі культурно і духовно відсталої Московії, задля отримання статусу ДЕРЖАВИ (а не улусу Золотої Орди), потребували церковної самостійності.

З цією метою, протягом 16 століття за хабарі (у розмірі «сорок сороків хутра та 200 золотих червінців») було придбано такий-сякий статус автономії від Вселенського Патріархату, після чого Вселенського Патріарха Діонісія церковний суд позбавив сану, посади, і він як простий монах був ув’язнений у монастирі до кінця свого життя.

Далі – більше. У 1686 Московська церква за «подарунки» османському візиру перепідпорядковує собі частину давньоруської Київської митрополії, Чернігівську та Київську єпархії. Цей акт був потім скасований Патріархом Григорієм VII в 1924, коли він видав Томос про визнання Польської православної церкви, в якому зазначив: «Перше відділення від Нашого Престолу Київської Митрополії та Православних Митрополій Литви та Польщі, залежних від неї, а також приєднання їх до Святої Московської Церкви відбулось не по писаним канонічним правилам, також не було дотримано все те, що було встановлено відносно повної церковної автономії Київського Митрополита, котрий носив титул Екзарха Вселенського Престолу».

У 1721 патріархат МП замінено Духовною Колегією («Святейший Правительствующий Синод»). Це завершило формальну деградацію МП, яка стала державною інституцією, що діяла під зверхністю й за «указом» царя (імператора). Контрольною інстанцією Синоду був його оберпрокурор, світський державний достойник, що його називали «царським оком». У 1917 російська церква позбулася, але на дуже короткий час, підлеглості світській владі.

Темні часи становлення радянської влади принесли руйнування церков і знищення «ворожого класу» духовенства. Особлива комісія генерала Денікіна з розслідування більшовицьких злочинів, скоєних різними структурами більшовицької влади тільки в період 1918—1919 р., оцінює кількість загиблих у 1 766 118 осіб, з них 28 єпископів, 1215 священнослужителів. Понад тисячу священнослужителів репресовано протягом 1943 року, з яких 500 осіб було страчено. Постановою № 993 Ради народних комісарів СРСР «Про організацію Ради в справах РПЦ» церква фактично перетворювалася на окремий державний орган СРСР.

У 1945 році проведено Помісний собор, але розкриття архівів СБУ показало, що всіх його делегатів було завербовано чекістами. Таким чином, каральні органи СРСР отримали повну духовну владу над вірянами на всій території Союзу.

Також знаковим виглядає участь Московського патріархату у 1957 році в акції за повернення еміґрантів на батьківщину, друкуючи в газетці «За повернення на батьківщину» не тільки статті про «свободу Церкви в СССР», а також «Звернення Синоду Московського Патріярхату до вірних священників та єпископів, що перебувають на чужині». У тому «зверненні» взивається еміґрантів до повороту на батьківщину, покликаючись на відомий «Указ» Верховної ради СРСР про амністію для «переміщених осіб».

Церква в СРСР перебувала під посиленим контролем з боку спецслужб. У 1965 році Рада у справах Російської православної церкви був з’єднаний з Радою у справах релігійних культів в єдиний наглядовий орган — Рада у справах релігій. Костянтин Харчев, голова цього органу в 1984—1989 роках, згодом пояснював: «Жоден кандидат на посаду єпископа або іншу високу посаду, будь то член Священного Синоду, не отримував її без схвалення ЦК КПРС і КДБ».

Не дивно, що Кирила Гундяєва досі бережуть на Московії. Очевидно, досьє на нього завтовшки як Британська енциклопедія.

Categories
Без категорії

Коротка історія ПЦУ

Як би не викручувались балалайні церковні експерти, перші згадки про православ’я на території сучасної України – проповідь св. Апостола Андрія Первозванного на українських землях.

Князь Володимир, князь Владімір, або Гібридна війна історією | Новоград.City

Християнами були князі Оскольд, Олег, Ігор та княгиня Ольга. Св. рівноапостольний київський князь Володимир Святославич (963–1015) охрестив у 988 р. Русь-Україну, як свідчить “Повість минулих літ”. З цього часу Київська Русь-Україна вважалася християнською державою, де Православна Церква мала державне значення. Оскільки Православ’я прийшло з Візантії, то Константинопольський Патріархат є Матір’ю-Церквою Православної Церкви України. Першим Київським Митрополитом вважається святитель Михаїл Київський.

Це вже потім розпад Київської держави супроводжувався піднесенням нового політичного центру – Володимиро-Суздальського князівства, в цей же час стався перший вияв братньої любові московитів до киян – після невдалої спроби Володимирського князя Андрія Боголюбського отримати благословення Константинопольського патріарха на утворення окремої Володимирської митрополії у 1162 р., він вчинив напад на Київ у 1169 р. і повністю розграбував місто.

Вже після завоювання України Московією, церковна політика в Україні з 1686 р. після неканонічного приєднання Київської Митрополії до Московського Патріархату виявилася в усіх галузях церковного життя. Відбулося територіальне обмеження Київської Митрополії за рахунок єпархій, які їй належали до 1686 р., а потім увійшли до Московського Патріархату, встановленого у 1589 р. Упродовж XVIІІ ст. відбулося поступове обмеження та ліквідація церковних прав і автономії Київської Митрополії.

У 1700–1721 рр. було проведено ліквідацію інституту патріаршества в Російській Православній Церкві російським імператором Петром І Романовим і переведення церковного управління під зверхність Святійшого Урядуючого Синоду Російської Православної Церкви (1721–1917). Ректор Києво-Могилянської Акакдемії, згодом Архієпископ Великоновгородський і Великолуцький Феофан Прокопович (1681–1736) є автором документу «Духовний регламент», яким запроваджувалась нова форма правління Православної Церкви в Російській імперії. Церковна політика російського імператорського уряду аж до розпаду Імперії була спрямована на русифікацію та денаціоналізацію українського церковного життя за рахунок цілеспрямованих дій Святійшого Урядуючого Синоду.

Православна Церква в Україні після Другої Світової війни (1945–1990) була підпорядкована Московському Патріархату, який діяв в СРСР на умовах «Московського конкордату». Перейменування Українського Екзархату Московського Патріархату під тиском зовнішніх обставин на Українську Православну Церкву відбулося у 1990 р., коли було створено Українську Православну Церкву в канонічній єдності з Московським Патріархатом. Митрополит Київський і всієї України Філарет почав працювати над розширенням автономії УПЦ в нових політичних умовах. Дарування самостійності і незалежності в управлінні Українській Православній Церкві Патріархом Московським і всієї Русі Алексієм ІІ (Рідігером) відбулося у жовтні 1990 р. наданням Митрополитові Київському і всієї України Філарету відповідної грамоти. А 5 січня 2019 р. Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос про Автокефалію Православної Церкви України. 

Categories
Кібербезпека Україна

“Найпотужніша атака за останні чотири роки”: у Держспецзв’язку повідомили, що від дій хакерів постраждали близько 70 сайтів

У Держспецзв’язку повідомили, що хакери атакували близько 70 сайтів держструктур України.

Про це повідомив представник Держспецзв’язку під час брифінгу. 

“Хочу зазначити, що в результаті атаки на сайти персональні дані українців жодним чином не спотворені, витоку важливих даних не сталося, контент сайту не пошкоджено, частина сайтів зараз примусово відключена. Триває розслідування”, – зазначили у Держспецзв’язку.

На даний момент відомство збирає цифрові докази та аналізує log-файли.

“Щойно ми переконаємося, що в системі відсутні сторонні, там немає шкідливого програмного коду та зберемо всі необхідні докази – роботу цих сайтів буде відновлено”, – зазначили у відомстві.

Також представник відомства зазначив, що перше інформаційне повідомлення про хакерську атаку на сайти органів державної влади України було розміщено на інформаційному ресурсі сусідньої країни.

Водночас, він зазначив атаки на сайти держструктур України тривають з 2014 року, а ця атака стала найпотужнішою за останні чотири роки, як мінімум, за своїм охопленням. Він зазначив, що державний центр кіберзахисту підняли по тривозі о 4-й ранку.

У Держспецзв’язку заявили, що в результаті масштабної атаки хакерів на сайти органів державної влади України, яка сталася в ніч на 14 січня, було атаковано близько 70 сайтів різних держструктур – як цетрального, так і регіонального рівня.

Нагадаємо, що в ніч із 13 на 14 січня було здійснено хакерську атаку на низку урядових сайтів, зокрема МЗС, Міносвіти та інші.

На головній сторінці цих сайтів було розміщено повідомлення провокаційного характеру.

При цьому, як зазначає СБУ, контент сайтів не був змінений, а витоку персональних даних, за наявною інформацією, не сталося.

 Джерело.