Categories
Ексклюзив Росія Україна

Росія готує чергову провокацію на Водохреще

Під час традиційних в Україні хрещенських заходів, які відбуваються завжди в один і той самий час – 19 січня, силами одного з російських військових підрозділів буде здійснено озброєну провокацію.

Про це повідомляє Центр стратегiчних комунiкацiй.

На території тимчасово окупованих районів Донецької області заплановано ураження водоймища «Ставок Цегляний».

Мета – звинуватити ЗСУ у підступному нападі на вірян та оскверненні їхніх релігійних мотивів у той момент, коли відбуватиметься таїнство святкування Хрещення та здійснення обряду занурення у купіль.

Також стало відомо, що ввечері 15.01.2022 року на кілька годин знову було включено головний вентилятор вентиляційного ствола шахти ім. Челюскінців, який знаходиться за 1600 метрів від вищезгаданої водойми.

Зазначимо, територія майданчика вентиляційного ствола шахти ім. Челюскінців зазнавала вогневого ураження 14.02.2020 року і була тимчасово знеструмлена. На північному сході майданчика збудовано інженерні комунікації взводного опорного пункту противника. З великою часткою ймовірності (з огляду на відстань) можна припустити, що засобом вогневого ураження може стати міномет калібру 82 мм. При цьому для звукового маскування пострілу може бути увімкнений головний вентилятор.

Враховуючи реальність наявної загрози ескалації війни з боку РФ, досить істотною залишається ймовірність складування в навколоствольних гірничих виробках вибухових матеріалів з метою самостійного ініціювання вибуху та транслювання картинки ефектного руйнування споруд вентиляційного ствола шахти за допомогою зброї, забороненої Мінськими домовленостями.

Мета вищезгаданого заходу – створити привід початку ведення бойових дій.

Джерело.

Categories
Кібербезпека Україна

“Найпотужніша атака за останні чотири роки”: у Держспецзв’язку повідомили, що від дій хакерів постраждали близько 70 сайтів

У Держспецзв’язку повідомили, що хакери атакували близько 70 сайтів держструктур України.

Про це повідомив представник Держспецзв’язку під час брифінгу. 

“Хочу зазначити, що в результаті атаки на сайти персональні дані українців жодним чином не спотворені, витоку важливих даних не сталося, контент сайту не пошкоджено, частина сайтів зараз примусово відключена. Триває розслідування”, – зазначили у Держспецзв’язку.

На даний момент відомство збирає цифрові докази та аналізує log-файли.

“Щойно ми переконаємося, що в системі відсутні сторонні, там немає шкідливого програмного коду та зберемо всі необхідні докази – роботу цих сайтів буде відновлено”, – зазначили у відомстві.

Також представник відомства зазначив, що перше інформаційне повідомлення про хакерську атаку на сайти органів державної влади України було розміщено на інформаційному ресурсі сусідньої країни.

Водночас, він зазначив атаки на сайти держструктур України тривають з 2014 року, а ця атака стала найпотужнішою за останні чотири роки, як мінімум, за своїм охопленням. Він зазначив, що державний центр кіберзахисту підняли по тривозі о 4-й ранку.

У Держспецзв’язку заявили, що в результаті масштабної атаки хакерів на сайти органів державної влади України, яка сталася в ніч на 14 січня, було атаковано близько 70 сайтів різних держструктур – як цетрального, так і регіонального рівня.

Нагадаємо, що в ніч із 13 на 14 січня було здійснено хакерську атаку на низку урядових сайтів, зокрема МЗС, Міносвіти та інші.

На головній сторінці цих сайтів було розміщено повідомлення провокаційного характеру.

При цьому, як зазначає СБУ, контент сайтів не був змінений, а витоку персональних даних, за наявною інформацією, не сталося.

 Джерело.

Categories
Робота правоохоронців Україна

СБУ прокоментувала нову хвилю псевдомінувань і закликає не підігравати агресору

Cлужба безпеки України констатує зростання кількості повідомлень про псевдомінування об’єктів соціальної інфраструктури та наголошує, що це елемент гібридної агресії РФ проти України.

Джерело: речник СБУ Артем Дехтяренко

Пряма мова: “Останнім часом у публічній площині фіксується збільшення повідомлень про нібито мінування важливих об’єктів соціальної сфери по всій териториії України. У результаті ретельних перевірок з боку СБУ, Нацполіції та інших уповноважених на це органів державної влади ці повідомлення не підтверджуються на практиці, а мають на меті створити напругу й панічні настрої в суспільстві.

Звертаємо увагу: повідомлення про псевдомінування – поширений інструмент в умовах гібридної агресії, котру Російська Федерація веде проти України. За таких умов вкрай важливо, аби українське суспільство чітко це усвідомлювало.

Закликаємо громадян зберігати спокій. І окремо звертаємось до ЗМІ з проханням ретельно перевіряти подібну інформацію, аби зі свого боку не сприяти реалізації ворожих спеціальних інформаційних операцій”.

Деталі: В СБУ запевняють, що Антитерористичний центр при спецслужбі разом з Національною поліцією в рамках свого функціоналу щоденно відпрацьовує кожне з таких повідомлень.

Що передувало: Останнім часом в Україні різко зросла кількість анонімних повідомлень про мінування. Лише за добу 12 січня до поліції надійшло 9 хибних повідомлень про “мінування” 600 об’єктів у різних містах України.

Чому це важливо: Неправдиві повідомлення про мінування створюють незручності для тисяч жителів міст та призводять до значних витрат бюджетних коштів, оскільки поліція не може ігнорувати дзвінок про “мінування” і щоразу проводить перевірки.

На об’єкт замінування виїжджають слідчо-оперативні групи, група спеціалістів-вибухотехніків та кінологів зі службовими собаками, також часто залучаються працівники патрульної поліції (1-2 екіпажі), пожежно-рятувальна служба ДСНС (1-2 екіпажі) та бригада “швидкої”.

Перевірка зазвичай триває 3-4 години. На цей час роботу об’єкта замінування зупиняють, а людей з його території евакуюють.

“Мінерам” за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян загрожує до 8 років в’язниці.

Джерело.

Categories
Авторське Ексклюзив Україна

Баран(и) на заклання або цікаві факти про «зустріч Петра Порошенко 17 січня»

Обов’язок кожного свідомого українця відстоювати незалежність та демократичні цінності України, піклуватися про свою землю та добробут і розквіт нації. І у кожного нас з вами є ще багато обов’язків. І в переліку цих обов’язків аж ніяк не зазначено: не думати, зраджувати, потурати ворогові, бути баранами для заклання…

Нікого ні в чому не збираюся переконувати (крім обов’язків ви маєте ще й права), і ваше право думати, аналізувати та усвідомлювати ДЕ? ХТО? І КОЛИ?, а головне з якою метою сіє зерна розбрату, зради та недовіри.

І мені стало цікаво хто використовує повернення 5-го президента України Петра Порошенка, хто підкинув «ідейку» про «живий ланцюг»?

Хто не в курсі діла.

https://twitter.com/Association_UA/status/1480641359589646337

На перший погляд все виглядає невинно і навіть якось по дитячому, ну захотіли прихильники Петра Олексійовича його підтримати (не розумію в чому, але…), показати свою відданість (влада ж колись зміниться, хоча навряд чи Петро буде наступним, але…), а є ще й ті хто має меркантильну жилку (розвіятися (везуть же ж безкоштовно), на дурника поїсти та ще й заробити грошенята).

Але чи насправді все невинно? Дитячі забавки теж починаються невинно, а потім біди не оберешся, особливо коли ще й сусідські приходять і з сірничками бавляться…

У чому вигода «живого ланцюга» для Петра Порошенко?

Нагадаю, Порошенко після приїзду мають затримати та доставити до суду. Раніше заступник генпрокурора Олексій Симоненко підписав клопотання про його арешт. Але Порошенко може вийти під заставу 1 мільярд гривень. А загрожує йому до 15 років ув’язнення.

Отже, про те, коли Петро Порошенко повернеться до України, експерти почали робити ставки одразу після його феєричного зникнення. Одні пророчили, що п’ятий президент повернеться із закордонного вояжу відразу після новорічних канікул, інші, що на початку січня, щоб зробити «сюрприз» українській владі. Звучали також припущення, що він зовсім не приїде до України найближчим часом.

Але що з цього приводу думають політологи (так би мовити, ті що на це вчилися).

«Спочатку обговорювалося багато різних планів, але, я так розумію, всі вони провалилися, і у Порошенка вирішили організувати акцію, – коментує повернення п’ятого президента політолог Ігор Петренко. – Ця акція спрямована виключно на електорат Порошенка та тих людей, які свято вірять у свого гетьмана. Загалом на українську громадськість вона жодного впливу не матиме».

Політолог Олексій Якубін вважає, що Порошенко навмисно намагається перетворити своє повернення на якесь політичне шоу. «Прибічники Порошенка кажуть – ми стоятимемо живим ланцюгом. Нюанс у тому, що сторона звинувачення не може вчинити інакше у цій справі. Петро Олексійович не з’явився на допит у 20-х числах грудня, далі, згідно з процесуальними моментами, його мають доставити до суду для обрання запобіжного заходу», – зазначив він.

Якубін наголосив, що саме дії сторони звинувачення у день повернення екс-президента визначатимуть розвиток справи. Політолог вважає, що акція прихильників не врятує Порошенка від відповідальності перед судом, враховуючи тяжкість звинувачень (Петра Олексієвича, як відомо, звинувачують у держзраді і фінансуванні тероризму).

Директор українського Інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник також наголосив, що Порошенко намагається максимально політизувати своє повернення для створення PR-ефекту. «Фактично він перетворює повернення на ще один політичний мітинг, намагаючись використати підтримку прихильників для тиску на слідчих і прокурорів. Адже, за юридичною логікою, його мають затримати в аеропорту і доставити до суду для обрання запобіжного заходу», – сказав політолог. При цьому додавши, що останні події вкотре актуалізують звинувачення проти Порошенка.

Тут слід також відмітити традиційність українців щодо «живого ланцюга». 21 січня – люди беруться за руки, щоби продемонструвати соборність України на шляху до незалежності. Вперше така акція відбулася З1 рік тому з нагоди 71-ї річниці з дня проголошення Акту возз’єднання УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року. «Ланцюг» розпочинався в Івано-Франківську (це місто у 1919 році було столицею ЗУНР), йшло через Стрий, Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир та Київ. «Українська хвиля» простягалася на відстань близько 700 кілометрів. У «ланцюзі» взяли участь, за офіційними даними, близько 450 тисяч людей, а за неофіційними – від одного до п’яти мільйонів.

Але схоже для піару, Порошенко не дуже важливі точні дати – за необхідності він може легко переписати свято під себе. І тут Петро Олексійович зазіхнув на символізм і, зі спокійною душею, присвятив святкування Дня соборності до свого повернення.

Отже, перше – це піар і уособлення себе, як «месії», об’єднуючого українців «живим ланцюгом».

Знаючи Петра Порошенко, слід проводити паралелі, адже не просто так відтягує своє повернення до анонсованої дати 17 січня. Крім Дня соборності, символізм якого вирішив експлуатувати екс-президент, він використав і іншу подію, цього ж дня в Росії рік тому затримали опозиціонера Олексія Навального. Виходить, що Порошенко вбиває одразу двох зайців – створює вау-ефект для своїх фанатів, влаштовуючи черговий мітинг патріотів, та отримує можливість провести паралель із затриманням Навального, апелюючи до того, що він також «жертва режиму».

Отже, друге – це спекуляція на почуттях (викликати жалість) і уособлення себе, як «жертви режиму».

Але не всі вірять у правильність таких рішень, окремі лідери громадської думки вважають такі дії оточення Порошенко невірними і навіть провальними.

З цього приводу політолог Ігор Петренко зазначив, що як би Порошенко не намагався, його план все одно провалиться: «Вони намагаються використати символічні моменти, жертв режиму, але, по суті, це нічим йому не допоможе. Справа Порошенка містить дві головні емоції, характерні для українського суспільства з 2019-го року – це запит на справедливість та відплату. У Порошенка найбільший антирейтинг був, є і залишатиметься ще довгий період».

За словами політтехнолога Дмитра Фіщенка, задум пов’язати повернення Порошенка з Днем соборності абсолютно провальний: «У Петра Олексійовича дуже слабкі політтехнологи, вони вигадують усілякі дурниці, від чого страждає їхній клієнт. Їхні ідеї ні на що не налазять, тільки рейтинг забирають».

«Збираючи мітинг, Порошенко сподівається, що суд обере більш м’який запобіжний захід для нього. Він думає, цей вуличний і політичний тиск дозволить йому уникнути затримання в аеропорту», – каже Руслан Бортник.

Разом з тим, Бортник припустив, що такі сподівання екс-президента марні і незабаром з’явиться нове звинувачення щодо Порошенка.

І він не один прогнозує такий розвиток подій.

Петренко також вважає, що у ГБР для Порошенка прихований «сюрприз». «Я думаю, є ще певні докази, якими ДБР буде ділитися з суспільством. Можна припустити, що у них ще є козир у рукаві, який може пролити ще більше світла на партнерство Медведчука та Порошенка. Тому всі рухи тіла «Євросолідарності» – це шум, який особливого впливу не матиме», – каже політолог.

Усі експерти одностайні в тому, що Порошенко не в змозі вплинути на розвиток сюжету жодними політичними уявленнями, оскільки режисерське крісло зайняте, і сценарій уже вершиться. Оберуть запобіжний захід екс-президенту чи ні – залежить від того, наскільки професійно працюватимуть правоохоронні органи.

А тепер ще одна сторона цього багатогранника – це коли «сусіди» втрутилися у ваші забавки.

Так, «порохоботи» скажуть, що кругом вважається «рука Кремля» і не до розколу та зради наші заклики.

Ваші, окремі, можливо і ні. А в цілому? Ви не спортсмена-олімпійця зустрічаєте, не народного артиста, не героя з війни. Ви піддаючись маніпуляціям політтехнологів Порошенка створюєте прецедент до міжусобиці, в яку з великим задоволенням втрутяться «дорогі північні сусіди». Їм же самим нічого й робити не треба, ви самі за них все зробили: людей підбурили, «винного» призначили, «месія» він же «жертва режиму» є, збір анонсували… А от потрібні плакати з відповідними гаслами російські провокатори вже підготували, і принесуть, і самі прийдуть.

Чому я так думаю? Ви ж не стадо баранів, і не забули у чому звинувачують Петра Порошенко…, ага, у держзраді і фінансуванні тероризму.

Не доведено – не винен, погоджуюся. Але… згадайте Свинарчуків з Укроборонпромом, Медведчука з сепарським вугіллям, наших моряків у полоні (просто приніс сакральну жертву заради свого іміджу) і багато іншого, що було зроблено не на благо України, а в актив кремлівської шайки. В плюс Петру Олексійовичу можу поставити лише релігійну складову – Томос, а все інше це нажива і жага влади заради наживи. А заради влади Порошенко не те що інтереси країни здасть, він і душу «рогатинькому» продасть.

Ось і виходить, що проросійське оточення Петра Олексійовича, вирішило «прозондувати підґрунтя» та протестні настрої українців підкинувши «ідейку» використати «живий ланцюг» 17 січня. А далі, як то кажуть, життя покаже, а північний сусід або буде спостерігати (орієнтир на майбутнє) або у вогнище дровцят підкине.

Categories
Росія Україна

У Кремлі замислилися про наслідки війни з Україною

Західні ЗМІ, а також Центр стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) продовжують відслідковувати зростання російських військ на кордонах з Україною. Сьогодні існує маса публікацій про те, що Росія має намір вторгнутися на територію України з приходом 2022 року, і здійснить вона це вторгнення з кількох напрямків — із Криму, з материкової частини (з боку Донбасу) та через Білорусь.

Російський військовий експерт та аналітик Ігор Коротченко впевнений, що вторгнення Росії в Україну матиме негативні наслідки у довгостроковій перспективі, і це, заявив аналітик, дуже добре розуміє Путін.

Крім міжнародної ізоляції, яку обіцяють РФ більшість західних країн, вторгнення на територію України негативно вплине на всі фінансові напрямки розвитку країни.

Російські експерти в галузі економіки, а також російська бізнес-еліта серйозно остерігаються того, що США, заручившись підтримкою в Європі, зможуть запровадити додаткові санкції по всьому держборгу, галузеві обмеження для підприємств подвійного призначення (наприклад, у сфері транспортного машинобудування), для виробників високотехнологічної продукції (наприклад, компаній, які виготовляють обладнання для енергетики або працюють у хімічній промисловості) тощо. За такого повороту подій російська економіка зазнає максимальних втрат.

Крім цього, фінансово-економічна криза торкнеться і соціально-економічної сфери. Росія спочатку буде змушена подолати «яму» падіння реальної заробітної плати та зростання безробіття, і все це відбувається під час глибокої зими, коли COVID-19, як і раніше, глибоко впливає на російських громадян.

Тому можна зробити висновок, що Кремль усвідомлює всі ризики, які обрушаться на Росію після військової ескалації щодо України і всіляко заперечують усі публікації західних ЗМІ про зосередження російських військ на українських кордонах.

Джерело.

Categories
Авторське Україна

Порошенко. Маніпуляції на патріотизмі

Нереалізовані політичні амбіції Петра Порошенка постійно спонукають лідера в опозиції на нові звершення «в ім’я України», невпинно вдосконалюючи свої ораторські здібності для ефектного «годування» суспільства порожніми патріотичними гаслами.

Час лікує, але не всіх. Минає вже другий рік перебування Петра Олексійовича в статусі «екса», а він й досі не може забути свій «славетний» президентський шлях, який раптом, непрогнозовано, обмежився одним строком.

«Невиліковна рана» від такої зради громадськості не дає спокою 5 президенту, який у будь-який спосіб прагне повернути втрачений статус та продовжити володарювати й самозбагачуватись.

Саме тому, Порошенко марить очолити перший-ліпший масовий протест проти діючої влади та вчасно «вскочити на бульдозер» під камери «еталонів» із дотримання журналістських стандартів – телеканалів «5» і «Прямий».

Виходячи із цих міркувань, Петро Олексійович спрямував контрольовані громадські організації та рухи на проведення масових заходів першого грудня. В день, який є знаковим для Українського народу, оскільки саме в цей день, після жорсткого побиття Беркутом студентів, розпочалася Революція Гідності.

До того ж, на розігріві у традиційних порошенківських антизрадників із «Демсокири» та «Руху опору капітуляції» можуть бути «антивакцинатори» та актив Доротича із «SaveФОП», які також планують 1 грудня влаштовувати власні перформанси. 

Рушійною силою у запланованому протесті може стати «найпатріотичніший» актив Петра Порошенка – організація «Брати по зброї», створення якої відбулося влітку цього року на черговому з’їзді «Європейської солідарності».

Такий моноліт декларованих патріотичних організацій команди Порошенка є надзвичайно ефективним генератором популістських гасел та яскравих емоційних картинок, якими можна оздобити будь-який марш вінтажних політиків та колишніх сановників-казнокрадів із серцями, сповненими почуттями «щирого» патріотизму. Політиків, які перед тим, як потрапити до владних кабінетів, палко обіцяли народу життя по-новому! А після приходу до влади, ігнорували проблеми тих, хто підтримував їх на мітингах і завдяки кому вони саме стали називатись владою.

Так і зараз Порошенко намагається залучити до протестів представників різних верств населення, проблеми яких, м’яко кажучи, мало цікавили Петра Олексійовича на посаді президента України.

Варто згадати перелік обіцянок, які Порошенко озвучував під час президентської кампанії у 2014 році, і яким так і не судилося втілитися у життя. Зокрема, про швидке завершення війни на Донбасі, забезпечення енергонезалежності України, реформування суддівської системи, внесення законопроєкту про референдум, перекриття офшорів тощо.

Ба більше, Петро Олексійович, ставши президентом, створював перепони для ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного Кримінального Суду (Гаазький трибунал), що дозволило б судити російських найманців за скоєння військових злочинів та вчинення тяжких порушень міжнародного гуманітарного права під час бойових дій на Сході країни. Хіба це не є колаборацією? І як це вписується в декларований план Порошенка щодо зупинення Росії, не кажучи вже про його партнерство з Медведчуком?

Очевидно, команда Петра Порошенка знову хоче повторити історію 2014 року, насичуючи громадськість зворушливими прокламаціями та нездійсненними обіцянками, сподіваючись на те, що люди знову поведуться на спритні хитрощі метра ораторського мистецтва.

Джерело.

Categories
Ексклюзив Росія Україна

Західні спецслужби попередили про «високу ймовірність» вторгнення РФ в Україну

NYT: США попередили союзників про можливий напад Росії на Україну | СтопКор

Західні спецслужби говорять про «високу ймовірність» нового вторгнення в Україну з боку Російської Федерації вже цієї зими. Про це йдеться в редакційній статті британського видання Financial Times, яке називає теперішню ситуацію більш небезпечною, ніж весняне загострення біля кордонів з Україною.

Журналісти наводять слова заступниці міністра оборони України Ганни Маляр, яка заявила, що Захід вже попередив Київ про ймовірне загострення ситуації Росією цієї зими. З її слів, висновки західних спецслужб ґрунтуються не лише на даних про зосередження російських військових біля кордонів з Україною, а й на додатковій інформації про наміри президента РФ Володимира Путіна.

Чиновниця каже, що хоч дані військової розвідки України збігаються з інформацією країн-партнерів, повної ясності про російські наміри Захід не має, а сама інтерпретація зібраних розвідданих «вимагає подальшого обговорення».

Начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов каже, Росія розгорнула поблизу українського кордону та на окупованих територіях до 114 тис. військових, з яких близько 92 тис. – бійці сухопутних військ. З його слів, що стягування російських військ може бути як підготовкою до великомасштабного вторгнення, так і спробою психологічного тиску.

Раніше провідні світові ЗМІ повідомляли про те, що Росія зосереджує біля України військову техніку. За словами заступника голови Офісу президента України з питань національної безпеки і оборони Романа Машовця, Росія не відводить військову техніку від українських кордонів після військових навчань, що дозволяє їй швидко сформувати ударні угруповання для наступу на Україну.

Крім того, британське видання The Mirror повідомило, що Велика Британія готова перекинути в Україну близько 600 бійців сил спеціального призначення через загрозу військового вторгнення з боку Росії.

Не зважаючи на ймовірну загрозу з боку Росії, українці продовжують організовувати протестні заходи в столиці України. Більшість із вказаних заходів, як було підтверджено, організовано та проспонсоровано з Росії. Як повідомлялось раніше, очільник Мінкульту Олександр Ткаченко після мітингу “антивакцинаторів”, прихильники якого ходили з QR-кодом сайту “Єдиної Росії”, просить українців не вестися на провокації Кремля та російські наративи. Тим паче, в такий складний для України час розхитувати ситуацію в країні – це схоже на національне самогубство.

Categories
Ексклюзив Росія Україна

«I’ll be back або реінкарнація «Антимайдан 2.0»

Суспільно-політичне середовище України дедалі частіше піддається зовнішнім провокаціям з боку країни агресора – РФ з метою приховування власних проблем шляхом інформаційних кампаній «у нас всё хорошо, а вот у укропов опять печаль».
    Так, представники російських мас-медіа з метою приховування власних проблем активно провокують внутрішні конфлікти в Україні, які в подальшому масово транслюються на пропагандистських каналах.
    На даний час, в якості елементу провокацій, росіяни намагаються використати т.зв. «тарифне питання».
    Для провокацій і отримання необхідних фото і відео, російські медійники не придумали нічого кращого, як вкотре використати «рабовласників» (це особи, які проводять акції протесту за грошову винагороду) та їх т.зв. «інженерів» і «в’язаних беретів» (на сленгу організаторів проплачених мітингів так називають малозабезпечених осіб та пенсіонерок жіночої статі).
    І це лише початок! Російські куратори не знайшли нічого кращого, аніж залучення до виконання свого провокативного замовлення осіб, що виступали активними організаторами «Антимайдану» та забезпечували щоденну участь у акціях для компрометації «Революції Гідності» у 2013-2014 роках.
    Так, на ринок «праці» знову повернулись одіозні особи з минулого. Сергій Куценко – особа з близького оточення Вадима Рабиновича та монополіст на проведення замовних акцій від «ОПЗЖ». Нагадаємо, що С.Куценко брав активну участь у фальсифікації реєстрів учасників партії «За життя» на момент її створення. Рома Сидоренко, Ваня Бутенко (в минулому тісно співпрацював з керівництвом ВО «Батьківщина») та Діма Левченко (відомий під псевдонімом «Bluetooth»).
    Саме вказані ділки вирішили допомогти росіянам у формуванні необхідних картинок щодо активної позиції українського народу у боротьбі з узурпаторами влади. Благо, тема «розп’ятих хлопчиків у трусиках» поки не актуалізується.
    Саме ці ділки «за руський рубль» 23 лютого 2021 року привели до ВР України близько 600 «інженерів» та «в’язаних беретів», яких навіть на змогли приховано перерахувати перед самими заходам та контролювати хід самої акції.

Якщо зануритись в атмосферу «протесту», можна із сумом констатувати усю маргіналізацію «обраних протестувальників» або ж побувати в масовці на зйомках хорор-серіалу для каналу «Бомж-ТВ» під назвою «Ковбаса по 2.20».
    Постоявши декілька година на морозі під викрики якогось незрозумілого «мужчинки» у гучномовець, якого ніхто не слухав, учасники акції – літні жіночки та місцеві алкаші почали вимагати від «Серьоженьки» та його поплічників негайного розрахунку. 
Варто уточнити, що у середовищі талановитих виконавців замовних акцій протесту розрахунок на місці проведення акції категорично заборонений.     Але вказане правило було проігнороване організаторами-«рабовласниками», які звикли діяти «по бєспрєдєлу» ще з часів Януковича «під дахом» регіоналів. 
    Всі учасники, не побоюючись камер та можливих запитань від журналістів, отримали кровно зароблені «30 срібняків». До речі, за участь у акції «учасникам» заплатили аж по 200 грн. 

   Як показує практика, аналогічні проплачені замовні заходи будуть тільки розширювати горизонти «проблем народу» і «масовості протестів». Штучне провокування «антиурядових виступів» в Україні дуже вигідне зараз країні-агресору. Створення відповідного «антирейтингу» влади, помножене на звинувачення України в агресивних діях на Сході, дасть підстави Росії диктувати свої вимоги як на міжнародній арені, так і демонструвати для власного внутрішнього споживача картинку «у них плохо – у нас хорошо». А завдяки нашим же безпринципним «передовикам» на кшталт Серьожі Куценка та його друзів, виконання будь-якого замовлення «за рубль» не є проблемою.
    Хоча свобода вибору політичних та релігійних поглядів у нас гарантовані Конституцією, однак колаборація з агресором, який вбиває українців на Сході, нахабно окупував Крим і продовжує бряцати ржавим радянським залізом на східному кордоні Європи, є уже не просто заробітком на крові, а злочином проти власного народу.
    А Куценку, Бутенку, Сидоренку та іншим колаборантам хочеться побажати одного – щоб щоночі вони прислухались до тихих кроків у власних коридорах і боялись, що за ними прийшли тіні …

Джерело.

Categories
Ексклюзив Росія Україна

Перекидання Росією військ на кордон з Україною: у розвідці Міноборони прокоментували інформацію

Головним управлінням розвідки Міністерства оборони не зафіксувано перекидання російських підрозділів, озброєння та військової техніки до кордону з Україною.

Про це йдеться у повідомленні Міністерства оборони.

«Найбільш вірогідно, що оприлюднені у ЗМІ та мережі Інтернет факти нарощування угруповань збройних сил Російської Федерації на українському напрямку є елементом спеціальних інформаційно-психологічних дій, та по суті є плановими заходами у рамках переміщення військ після завершення навчань», – йдеться у повідомленні.

ГУР Міноборони наголосило, що воєнна розвідка України здійснює постійне спостереження за діями військ держави-агресора та зміни їх чисельності поблизу державного кордону України.

Нагадаємо, що 31 жовтня видання The Washington Post повідомило про те, що російські військові вкотре починають нарощувати сили та кошти біля кордонів України.

За даними джерел видання, після навчань «Захід-2021» 41-а загальновійськова армія не повернулася на місце постійної дислокації до Новосибірська, а об’єдналася з іншими військовими підрозділами на кордоні з Україною.

Крім того, також перекидає військових та техніку Перша гвардійська танкова армія з Підмосков’я.

Джерело.

Categories
Україна

Олексій Любченко: «Наше завдання — знизити нинішній рівень «тіні» з 30% хоча б до 25%»

Навіщо Україні інвестиційна карта, як перестати бути сировинним придатком Європи та за рік створити 350 тисяч робочих місць

В уряду планів безліч: знизити «тінь», залучити масштабні інвестиції в регіони, створити за три роки понад мільйон робочих місць, запустити масштабну програму енергоефективності, здійснити, нарешті, дерегуляцію. Про те, наскільки все це реально реалізувати, ZN.UA поговорило з першим віцепрем’єр-міністром України Олексієм Любченком. Утім, почали ми зі скандальних обвинувачень пана Любченка в «кришуванні» «ПДВ-скруток». Усе-таки нам важливо розуміти не тільки куди ми йдемо, а й хто наші поводирі.

— Олексію Миколайовичу, вийшла серія публікацій, у яких вас прямо обвинувачують у покриванні «скруток», у завданні державі збитків у 40 мільярдів гривень. Думаю, що буде правильно почати із запитання про ці обвинувачення. Готові коментувати?

— Звичайно, готовий. Коли торік ми говорили про «скрутки», депутати голосували за секвестр держбюджету, коли цього року тема «скруток» знову спливла, депутати голосують за збільшення доходів через перевиконання планів за бюджетними надходженнями. Тому хочу поставити зустрічне запитання: ви як людина розсудлива в ці історії вірите?

— Ні. За типом, аргументацією й інтенсивністю розміщення це явно замовні матеріали. Що наші джерела в рекламних агентствах і підтверджують. Але ми хочемо знати замовника. Це Шмигаль чи Чернишов?

— Таке навіть не обговорюється! Це я вам точно кажу, бо знаю прем’єр-міністра й міністра розвитку громад і територій із цілком позитивного боку. Я схильний думати про інших… От дивіться, ми за два роки побачили хоча б одного організатора конвертаційного центру, якого привели в суд? Просто привели в суд. Ми не кажемо зараз про рішення суду. Не побачили. Де наші конвертатори? Велике запитання до правоохоронної системи. І я думаю, що перевести стрілки з хворої голови на здорову — це саме та історія, яка могла б продовжити існування цих «організованих співтовариств».

— Тобто ви вважаєте, що це бенефіціари конвертаційних схем?

— Сто відсотків.

— Хіба ви на вашій нинішній посаді їм загрожуєте?

— Звичайно. Міністерство економіки формує політику державної власності та закупівель і ще погоджує фінансові плани найбільших компаній. В Україні є понад 3,5 тисячі держкомпаній, майже 300 з яких перебувають у безпосередньому управлінні Мінекономіки. При цьому в публічному секторі велика частина коштів, понад 700 мільярдів гривень, проходить через систему закупівель Prozorro. Гадаю, багатьом цікаво щось відремонтувати, щось купити на держпідприємствах. І тут важливою є роль фінпланів і закупівельних процедур. Коли ми просто зробили електронну матрицю господарської діяльності й почали ставити прості людські запитання керівникам держкомпаній: «А для чого ви існуєте? Ви для чого там поставлені? Фінансовий результат покажіть, будь ласка. Де офіційна заробітна плата, яке її зростання?», відповідей ми найчастіше не одержували. Почалася заміна керівників. Де працюють конвертаційні центри? Вони ж із задоволенням обслуговують державний сектор і особливо зацікавлені в безконтрольності. Тому ми зі свого боку наводимо лад і встановлюємо контроль. А ті зі свого боку захищаються, як уміють. Тим більше що середовище сприятливе. Ви ж не чули жодного прізвища організаторів конвертаційних центрів, яких привели в суд. Хтось розуміє, що таке «скрутити» 30 мільярдів? Це треба спочатку створити схем на 200 мільярдів, потім знайти вигодонабувачів, потім це все продати. А це все реальна економіка. Це в стані контролювати тільки організована злочинна група з кінцевими бенефіціарами. І з великими вигодонабувачами, які розвивалися в олігархічному середовищі. Є результати роботи ТСК (тимчасової слідчої комісії. — Ю.С.), яка все встановила, куди ці згадані 30 чи 40 мільярдів пішли. Причому ТСК установила це під контролем Служби безпеки, за моєї особистої участі, адже саме податкова свого часу відчинила двері ТСК, дала прямий доступ до всіх баз даних. Держава принципово своїми діями не повинна підтримувати тіньову економіку.

— Що нині з цими грішми?

— От за дев’ять місяців цього року податкова донарахувала 57 мільярдів. Більша частина з них — це якраз ті самі гроші зі звіту ТСК. Усього ТСК виявила 2,9 тисячі суб’єктів на суму можливих втрат у 31 мільярд гривень. Нині проводяться перевірки, які через ковідні обмеження розпочалися тільки з лютого цього року. І не так усе просто, бо більш як на 5 мільярдів податкова підтвердила реальність операцій.

— Міжвідомча робоча група з детінізації, яку ви створили, сконцентрується на подібних кейсах?

— Наше завдання — знизити нинішній рівень «тіні» з 30% хоча б до 25%. Звісно, передусім за рахунок підакцизних товарів: алкоголю, сигарет і палива. Але є і несподіванки. Наприклад, у нас найбільший рівень тінізації у фінансовій сфері. Ми не звертали на це уваги раніше. Але статистика — вперта річ. Тому постійними нашими партнерами тепер є Нацкомісія з цінних паперів і фондового ринку та Національний банк. Намагаємося зрозуміти причини й інституційно їх усунути. Законодавство переглянути, нормативну базу.

— Про які конкретно зміни йдеться?

— Тільки не дивуйтеся, ідеться передусім про дерегуляцію. Ми нині з Державною регуляторною службою розглядаємо кейс дерегуляції. І найближчим часом публічно озвучимо результати. З цього треба починати. Однак бізнес у «тінь» заганяють не лише заборони, а й недостатній рівень бізнес-культури. Тобто потрібні й батіг — ефективна робота правоохоронних органів, і пряник — комфортні умови для ведення бізнесу.

— А якщо говорити про махінації у фінансовій сфері, про що тут конкретно йдеться?

— Я почав би не з махінацій, а з не завжди правильної імплементації конструктивних ідей, і нагадаю одну історію — так зване очищення банків. Із об’єктивних причин, більшість їх були неплатоспроможними. Однак не врахували того факту, що в той же час у цих банках були живі кейси. Й активи, й пасиви живих бізнесів, які разом, гамузом, зібрали й передали Фонду гарантування вкладів.

— Нині вони продають це добро з дисконтом у 99%.

— Продають. Але я знаю багато прикладів бізнесу, який обслуговував у точно призначений день свої кредити — і тіло, і відсотки. Якби підхід у держави тоді був трохи інший, ці позики можна було б передати державним банкам, потенціал яких не розкрито й досі. Але ми пішли іншим шляхом і знищили багато реального бізнесу разом із банками. Реально, після ваучерної приватизації в Україні, це був, напевно, найпотужніший переділ власності. Свідомо це зробили чи несвідомо, я не знаю. Але тоді ми породили величезні умови для «тіні». Це одна історія. Друга історія — фондовий ринок. Де він? У нас жодного активного фондового інструменту немає. Слова «факторинг» ми взагалі не чули. У нас є тепер прекрасний проєкт, уже закріплений меморандумом, який USAID допомагав складати. І ми намагаємося цей сектор трансформувати, перекласти адекватні практики на українські реалії і хоч якось запустити ринок капіталу. Ліквідний фондовий ринок сприяє детінізації економіки. Для цього, крім побудови трейдингової та посттрейдингової інфраструктури, слід залучати цікаві населенню активи. У цьому контексті ми розглядаємо IPO (розміщення на біржі) частини держкомпаній.

— То чим усе-таки конкретно займатиметься ваша міжвідомча група? Чи є у вас якісь KPI, наприклад, крім скорочення «тіні»? Адже саме Мінекономіки оцінює «тінь» у країні. І вам дуже легко виконати цей норматив, просто не враховуючи чогось.

— Навряд. Тому що за Україною пильно спостерігають партнери, вони це помітять. Та мені навіть на думку не спадало якось не так щось порахувати, якщо чесно.

У нас, по суті, два KPI — ВВП і зайнятість. Решта крутиться навколо них. Зрозуміло, всі наші цілі базуються на Національній економічній стратегії 2030. У кожній політиці, яку ми формуємо, є пріоритетні KPI.

KPI для нас — зробити з центрів зайнятості сучасні рекрутингові компанії.

KPI для нас — забезпечити захист прав інтелектуальної власності на рівні, необхідному для розкриття нашого багатого потенціалу людського капіталу, для побудови інноваційної економіки.

Важливий KPI — інституціональні зміни. Нормативну базу слід упорядкувати, впровадити оцінювання роботи правоохоронної системи, зокрема Бюро економічної безпеки.

Ми також плануємо навести лад у держсекторі, з оцінкою збитків. Ми плануємо все це впорядкувати разом із Держказначейством. Нині наше завдання — побудувати ієрархію постановки цілей діяльності держкомпаній і контролю над їхнім виконанням, щоб не було колективної безвідповідальності, неефективних наглядових рад, корумпованих керівників.

— Раз уже ви згадали БЕБ. Коли бюро все-таки почне роботу, на вашу думку?

— Бюро мало почати працювати ще 24 вересня, наскільки я пам’ятаю.

— У чому затримка?

— Уряд для створення цього бюро всі нормативні документи випустив. Є положення, є штатний розклад. Тепер усе залежить від швидкості руху керівника бюро Вадима Мельника. Наскільки він буде оперативним, як швидко завершиться підбір кадрів, зокрема. Дуже хотілося б, щоб вони до нового року почали працювати.

— Чи є ризик, що кадри, наприклад, колишні есбеушники, перетечуть у це бюро, і ми створимо не якісно нову структуру, а ще одну «годівницю»?

— Я точно проти неконструктивних узагальнень. Якщо опиратися на той склад податкової міліції, який є, це неправильний підхід. Недарма прийняли рішення про їхню ліквідацію. Але й там є реально розумні та професійні люди. В СБУ також є кадри, які готові виконувати завдання, поставлені перед бюро, тобто оперативно-аналітичний напрям.

— З оперативною частиною проблем не буде, я гадаю, але чи вистачить їм потенціалу саме для аналітичної складової?

— Дивлячись як користуватися ресурсом, який є в Україні, і як його розвивати. Можна ж створити проблеми і з оперативним потенціалом. Гадаю, що вистачить. Звичайно, хороших аналітиків мало, але це точно не суто українська проблема. У рамках державного візиту президента України Володимира Зеленського в США в мене була зустріч із керівником їхньої Служби внутрішніх доходів (IRS. — Ю.С.) Чарльзом Реттігом, і на ній порушували те ж саме питання про посилення аналітичної складової. На жаль, дуже мало людей, які мислять аналітично. А їх ще треба об’єднати в конструктивні групи.

— Бажано, зі спеціалізацією.

— Не бажано, а на 100% зі спеціалізацією. До того ж іще треба напрацювати стандарти, профілі ризиків, щоб не брати під сумнів роботу цих людей. Тому що контрольована кимсь або методологічно неправильна аналітика — теж страшна зброя. Адже якщо сфабриковану аналітику використовувати для вироблення і прийняття державних рішень, буде катастрофа.

— Коли ви говорили про роботу міжвідомчої групи, ви говорили про зміни, зокрема законодавчі. Але насправді тут багато що залежатиме не від ваших ініціатив, а від того, якими стануть ці ініціативи після розгляду в парламенті. Тут дуже важлива ваша взаємодія із законодавцями. Є взаєморозуміння?

— Міністерство економіки — беззастережний лідер у плані законопроєктної роботи парламенту. Це предметна робота уряду й міністерств із парламентськими комітетами. Практика так званих трійок, що складаються з представників міністерства, комітету й офісу президента, успішна. Є план законопроєктних робіт. Є чіткий графік, дедлайни, все розраховано за часом. Звичайно, ми розуміємо, що прийняття одних рішень простим не буде, якісь можуть «заспамити» тисячами поправок. Але ми до цього готуємося, все враховуємо. Можу назвати нашу роботу з Верховною Радою дуже конструктивною.

— Давайте згадаємо ресурсний законопроєкт №5600, який мав стати антиахметовським. У результаті «антиахметовський» цілком справедливо взяли в лапки. Вам не здається, що це якраз палиця в колеса детінізації, яка є вашим пріоритетом?

— Але цей законопроєкт є. Він пройшов усі слухання, його винесли на друге читання, яке незабаром відбудеться.

— Виходить, вас влаштовує, що держава, з одного боку, намагається вигнати бізнес із «тіні», з іншого — погіршує умови ведення бізнесу, стимулюючи його відхід у «тінь»?

— Здається, після парламентських поправок усе вже відкоригували.

— Ви так вважаєте?

— Так. Це квінтесенція українського соціального договору. Тому вони вже там вичистили все зайве, що можна було.

— Раз уже мова про соціальний договір. Є не «тінь», а монополії, корупція на держпідприємствах, розкрадання державних грошей. Міністерство економіки тут багато в чому відповідальне, ви контролюєте держпідприємства, можете впливати на цю частину суспільного договору. Де цей вплив?

— У нас є поки що тільки два, але дуже місткі такі кейси — Держрезерв і ДПЗКУ. Щойно туди подивишся, розумієш глибину проблем. Нині ми взялися наводити лад у Державній продовольчо-зерновій корпорації України. Це виклик. Компанія, як ми пам’ятаємо, з 2012 року користується 1,5 мільярда доларів кредиту, який надав китайський Ексімбанк. Було б нічого, якби це не було під гарантії держави Україна. У результаті Україна вже потенційно винна 900 мільйонів доларів кредиту. Добре, що китайська сторона хоче продовжувати працювати й не наполягає на поверненні. А українська сторона виконує всі свої зобов’язання, двічі на рік виплачуючи борг. Але питання залишаються. Ми ними займаємося, від переговорів із посольством КНР до аудиту компанії.

— А от це вже цікаво. Є результати?

— Аудит проводиться. Ініціювали позапланову перевірку податкової. Створено робочу групу, яку я очолюю. Ми почали впорядковувати корпоративне управління. Нарешті створювати наглядову раду, забезпечувати прозорість. Звісно, є ті, кому це все не подобається, можливо, вони є й серед «замовників» тих вкидів, про які ми говорили на початку. Але ми не озираємося, ми в цейтноті, з цим питанням уже зволікати не можна.

Другий кейс — Держрезерв…

— Туди саме повернувся попередній керівник Ярослав Погорілий.

— Пан Погорілий поновився за рішенням суду, але в нього немає бажання працювати в Держрезерві.

— Пам’ятаю історію, як його звільняли після проведених аудитів у Держрезерві. Там багато дуже цікавої інформації було розкрито в результаті. Ці дані будете використовувати?

— Я чув про Ярослава позитивні відгуки, і ми нині той масив інформації, який уже є, використовуємо. По системі держрезерву в нас понад 35 кримінальних справ. Крім цього букета кримінальних справ, у нас практично всі елеватори системи держрезерву перебувають у виконавчих провадженнях Мін’юсту.

— Тобто державні елеватори арештовано?

— Арештовано за борги. І з цим ми теж розбираємося. Почали з того, що розробили план реформи самої системи держрезерву. Гарно задумалися, а чи потрібні нам чай і тушонка.

— У нас війна, можливо, потрібні для забезпечення армії?

—Для цього є Міністерство оборони зі складами, яке в змозі це купити. А на випадок війни є мобілізаційні резерви, які можна бронювати на підприємствах напряму. Якщо говорити про ту ж тушонку, то в Україні є її виробники, але в нас цю тушонку купують у посередників. Тому нам треба в цілому переглянути підходи, саму систему.

Загалом систему держрезерву умовно можна поділити на три частини: зернові й продовольство, нафтовий хаб і холодильники. Ми маємо спочатку подивитися, що нам треба з цього всього. Може, нам простіше бронювати якісь неубуваючі залишки того ж палива в компаній, які його мають…

— У Коломойського?

— Можна й на «Укртатнафті» бронювати паливо, не проблема. Важливо, щоб без перекосів і по одній ціні за зберігання. Зерно можна брати в ДП «Аграрний фонд», яке нормально працює під управлінням Міністерства економіки. Воно працює, вантажить, сушить зерно, обертає. Решта? Тут треба взагалі нову номенклатуру держрезерву розробити. Власне кажучи, ми це вже зробили.

— А що із запасами? Попередній скандал із Держрезервом, крім іншого, відкрив, що в резервах практично порожньо. Тоді називали суму приблизно 60 мільярдів гривень, необхідну для того, щоб його заповнити за наявними нормативами.

— Точно не 60 мільярдів. Вистачило б 20. І знову ж усе вписується в одну історію. Якщо ми говоримо про еволюцію Держрезерву, нам треба розуміти: ми на місяць повинні забезпечити щось у резерві, або на два місяці, або на три? А може, нам вистачить і тижня, аби мобілізувати ресурси у разі надзвичайної ситуації? Тому там зовсім про інші цифри йдеться, але вони теж не маленькі.

— А як із заповнюванням нині?

— Є поняття неубуваючого залишку. Практично щодо всього ряду номенклатури, передбаченої в постановах Кабінету міністрів, держрезерв забезпечено.

— Коли очікувати нового керівника Держрезерву?

— Нині проходить конкурс, і дуже хотілося б, щоб професійні люди відгукнулися. Уже скасовували двічі чи тричі цей конкурс, бо ті кандидати, які подавалися, явно не відповідають ані вимогам, ані викликам.

— У плані доброчесності чи якихось менеджерських якостей?

— Починаючи з менеджерських якостей. Хоча доброчесність не менший пріоритет.

— Так, у нас якось із цим пріоритетом не складається. Як ви оцінюєте реформу митниці, наприклад?

— Там реформа?

— Декларується. Доброчесність виносили в заголовки, а в результаті потім ми побачили зовсім інші кадри, які заходять у систему.

— На останньому засіданні Ради національної безпеки та оборони питання митниці знову розглядалося.

— Його розглядатимуть нескінченно довго, як на мене здається. І в такому разі я хотіла б запитати, наскільки, по-вашому, вистачає владі інструментарію для боротьби з корупцією в ній же, у владі? Тому що РНБО на всіх не вистачить. Це взагалі не найбільш правильний шлях вирішувати цю проблему.

— Митниця це ж не догма. Це останній форпост на шляху якихось державних механізмів, що існують передусім усередині країни. Наприклад, зона вільної торгівлі з Туреччиною, яка нині уже практично на виході. Ми пам’ятаємо, що в нас усі 30 років існує думка, що хлинуть турецькі товари й знищиться легка промисловість країни. А я твердо переконаний, що цю історію лобіювали відомі люди із санкційного списку. Тому що для них давно існувала зона вільної торгівлі, вони завозили сюди тканини й геть усе в обхід правил і без оглядки. Тому, коли буде зона вільної торгівлі, там уже не треба буде ловити контрабандистів. Не буде тіньового бізнесу, це буде невигідно.

— Будемо сподіватися. Давайте перейдемо до якихось глобальних питань, адже в нас не вирішені й візіонерські проблеми в країні. Будь-який наш економічний прогноз починається з аналізу міжнародного сировинного ринку і власне ним, як правило, й закінчується. І Україна така маленька, відкрита й експортоорієнтована країна. Ваша ідея точок зростання допоможе вивести нас із цього глухого кута?

— Дякувати богові, ми маємо політичну рамку — план трансформації України. Під цю політичну рамку виписано Національну стратегію «Україна-2030» із чіткими параметрами того, куди ми йдемо та чого хочемо. Вперше ми маємо два затверджені середньострокові документи: прогноз соціально-економічного розвитку на три роки і трирічну бюджетну декларацію. Із чіткими параметрами, червоними лініями, за які держава не вийде. Особливо в частині перерозподілу грошей через ВВП. Що ми зробили далі?

Ми провели інтелектуальний штурм на вибір стратегії структурної перебудови, необхідної для реалізації стратегії «Україна-2030», і точок зростання, про які ви сказали. Точки зростання — це ті кластери, конкретні сфери виробництва, які дають найбільший мультиплікаційний ефект для економіки. Тому що нам важливі швидкість, швидкий результат. Нині вже відбувається конкретна імплементація цих планів. А Міністерство економіки повинне стати своєрідним генеральним менеджером цих змін у тісному контакті з комітетом ВРУ з питань економічного розвитку.

У чому полягає ця імплементація? Ми створили інвестиційну карту України. Це матриця, яка практично готова, на фінальній стадії її наповнення змістом і конкретикою. У матриці враховано територіальні громади, області, кожна з яких знає, скільки їй треба створити робочих місць. 350 тисяч робочих місць щорічно — це не абстракція, а конкретне завдання. Області в розрізі територіальних громад розбивають ці завдання, заповнюють матрицю інвестиційними проєктами, які в них є або можуть бути. Ми бачимо обсяги інвестицій по кожній області, ми бачимо відповідальні міністерства. Там і «Велике будівництво», й інші проєкти, зокрема пов’язані з атомною енергетикою. Це все імплементуємо в одну інвестиційну карту.

Важливо бачити наповнення мети. Наразі ми цього не бачимо. Але це не страшно. За того ступеня децентралізації, яка в Україні здійснена, можливостей у регіонів досить багато. Тепер вони мають створювати інвестиційні умови в рамках, заданих парламентом і урядом. Індустріальні парки, підключення до мереж, дороги. Це теж не абстрактні, а конкретні завдання. Інвестиційні няні, хоч би хто що говорив, — це теж цікава історія з погляду підтримки інвесторів. Вони на це реагують. Тому ми підтримуємо й цю ініціативу, доводимо до логічного завершення.

— Дуже багато запитань виникає. Наприклад, про точки зростання. Для України це не новинка, і в нас «точка зростання» — це словосполучення з негативною конотацією. Точки зростання — це завжди якісь неконкурентні умови, які дозволяють заробляти певним людям, певним компаніям, за рахунок якихось пільг. Але конкретно українській економіці вони користі не приносили. Що зміниться цього разу?

— Немає в мене негативного ставлення до точок зростання.

— Це тому що ви не економічний журналіст.

— Можливо. Є кілька моментів. Не йдеться про якісь винятки. Не про це мова. Це п’ять кластерів із найбільшим мультиплікаційним ефектом. Це рекомендації передусім для губернаторів, які це все перекладають на територіальні громади, звертаючи їхню увагу на пріоритети стимулювання. Через кредити за програмою «5–7–9», через створення індустріальних парків тощо. Але громада сама вибирає шлях, їй на місці ліпше видно, яке розмістити виробництво, яку інфраструктуру розвивати, який людський ресурс вона має. Наше ж завдання — організувати й контролювати ці процеси.

— Контроль дуже важливий, тому що свого часу із главою Світового банку ми обговорювали причини неуспішності їхніх проєктів в Україні й коли дійшли до рівня громад, причина була одна — тотальна корупція. Цей ризик ви враховуєте?

— Враховуємо. Для цього вся матриця контролю й створюється.

— Яким чином? Звітами, перевірками?

— Так. Нині закінчився етап відпрацювання з регіонами. Комісія працювала з фахівцями міністерств. У кожному міністерстві закріплено заступника, відповідального за інвестиції. У кожному регіоні закріплено відповідального заступника губернатора. От вони всі приїхали зі своїми напрацюваннями, представляли й захищали свої проєкти. Нині ми це збираємо й формуємо зони відповідальності та їхню вертикаль від міністерств на місця.

— Умовно кажучи, громади мають обґрунтувати вам, чому їм потрібен, наприклад, молокозавод, а не текстильна фабрика. Правильно я розумію?

— Ні, це їхнє право вибирати текстильну фабрику чи молокозавод. Але вони мають нас переконати в тому, що цей проєкт можна реалізувати і він вигідний.

— Просто потім виявиться, що власник текстильної фабрики — кум губернатора, а власник молокозаводу — ні.

— Це їхні гроші, гроші інвесторів. Вони мусять нас переконати в тому, що це реальні інвестиції, які створять робочі місця в потрібній кількості.

— Наскільки реалістичний ваш індикатив у 350 тисяч за рік? Де взяти цих людей за нинішньої трудової міграції? Ми ж насправді навіть не знаємо точно, чи є ці люди ще в Україні.

— Люди-то є, ми це розуміємо.

— Сподіваєтеся, локдаун їх тут утримає?

— От проведемо перепис населення, побачите. Нині, до речі, дуже правильні підходи використовує віцепрем’єр Михайло Федоров. Він якраз зайнявся предметно моделюванням нового перепису. По-новому, не з мільярдами гривень витрат, як планувалося. От ми й побачимо, скільки в нас є людей. Ми хочемо чесно відповістити на запитання, який наш інвестиційний потенціал; чи є в нас взагалі ті бізнес-мотори, бізнес-ідеї, люди, які здатні генерувати економічне зростання. Тому що грошей у світі багато, але для їх залучення нам треба докласти максимум зусиль, створити благодатний ґрунт.

— Щоб їх залучити, напевно, інвестиційної няні мало. Все-таки щось із нашим бізнес-кліматом наразі не так, раз держбанки видають свідомо проблемні кредити сумнівним позичальникам під заставу захопленої рейдерами нерухомості. Що з цим робити?

— Помовчимо якусь частку секунди й подумаємо про правоохоронну систему, про судову систему, про гарантії та захист права власності. Тут я з вами згоден. Але я один усіх не обійму. Для цього в нас є представники влади в регіонах — голови обладміністрацій. На території кожної області є голови територіальних громад, яких обрали люди, виходить, їм довіряють. Наше завдання — їх між собою поєднати, показати, навчити, дати їм інструменти, звести з інвесторами, знайти можливості консалтингу, аудиту прийнятих рішень.

А контроль у цьому разі — це публічність, а ми хочемо зробити цю інвестиційну карту публічною. Там усе буде як на долоні. А коли все прозоро, всі веселіше працюють, швидше працюють, чесніше працюють. Я за прозорість, транспарентність.

— На жаль, є в нас «Велике будівництво», є прозора система Prozorro, в якій ми бачимо закупівлі «Великого будівництва», бачимо картель, бачимо, як на торгах картелю ціна знижується на відсоток-півтора, а не на 15–20%. Ми говоримо про цей картель уже кілька років, але нічого не змінюється. Хоча начебто держава повинна бути зацікавленою в економії своїх же грошей, наших грошей. І все очевидно й прозоро, але ця прозорість не допомагає.

— Якщо торги йдуть через Prozorro, то, я думаю, все в рамках закону. Ми зробили Prozorro ще прозорішим і вперше побачили імпортну складову. Поки що її вказувати не обов’язково, але 90% усіх учасників торгів уже вказують ознаку країни походження. А це дуже важливо з погляду української складової в усіх проєктах. Що й до «Великого будівництва» застосовне. Зрозуміло, що потрібен контроль. Для цього є система контролюючих органів, починаючи від фінансової інспекції і закінчуючи правоохоронцями. Думаю, що явні порушення вони фіксують. Просто проєкт такий масштабний, суми великі, от і можливі «втрати» виходять чималими.

— Коли вже ми заговорили про можливі втрати, не можу не запитати про ситуацію з ціною на газ і її впливом як на зростання ВВП, так і на інфляцію.

— При середньорічній ціні імпортного газу близько 900 доларів ми почнемо втрачати ВВП. Це ми вже змоделювали.

До цього в нас усе буде нормально, з погляду ВВП, але не з погляду окремих галузей промисловості. Зрозуміло, що 2016 року, по-моєму, було затверджено концепцію розвитку нафтогазової галузі України, і ми мали видобувати 2020 року вже понад 20 мільярдів кубометрів. Природно, ми цього показника не досягли навіть 2021-го й тепер добре знаємо ціну недобутому українському газу. І проблема з ціною газу для промисловості залишається. І ціни виробників окремих галузей змушено можуть зрости, і зростання це багато в чому ляже на плечі споживачів.

— Як сильно це вплине на інфляцію, яка вже зараз далека від цілі НБУ в 5%?

— Інфляційний навіс треба чекати наступного року. Цей рік ми проходимо без сюрпризів. Відверто кажучи, така ціна за газ — це наш шанс змінитися раз і назавжди. Коли, як не зараз, настав час заговорити про енергоефективність, утеплення, економію. Уся Європа, весь світ заощаджують, а ми тільки плануємо. Знаю, що буде затверджено масштабну програму енергоефективності, яка включає реновації житлових будинків і комунікацій, яка дасть нам можливість у майбутньому заощаджувати до 20–30% енергоносіїв. Нині, грубо кажучи, мільярд кубів газу — це мільярд доларів. Заощадили 10% від споживання — це два мільярди доларів економії. Чи варто витратитися в такому разі на енергоефективність? Гадаю, варто.

— Про які конкретно суми фінансування йдеться?

— Президент озвучив цифру 300 мільярдів гривень на три роки. За рік Україна в змозі здійснити модернізацію на 100 мільярдів, не більше.

— Це будуть гроші центрального бюджету чи місцевих бюджетів?

— Це будуть різні гроші. Це й місцеві бюджети, і державні, велика надія покладається на банківську систему. Ми навіть упевнені, що банківська система відгукнеться, якщо держава гарантує компенсацію відсотків за такими позиками. Тут навіть може виступити співінвестором і «Нафтогаз України», бо це його прямий інтерес.

Насправді будь-яка криза — це можливість. Саме в критичні моменти з’являється шанс глобально перебудувати систему та знайти нові шляхи розвитку.