Шмигаль: Газпром почав енергетичну війну

Маніпулятивну політику російського Газпрому можна вважати початком енергетичної війни, яку Росія практикує для якнайшвидшого введення в експлуатацію Північного потоку-2.
 
Про це заявив Денис Шмигаль в ході години запитань до уряду у Верховній Раді в п’ятницю, 24 вересня.

“Те, що ми бачимо з цінами на газ на європейських біржах, – це енергетична війна, яку Газпром розв’язав для шантажу і введення в експлуатацію Північного потоку-2. Це очевидний факт, який підтверджується і зменшенням експорту з боку російського монополіста в порівнянні з попередніми роками, і відмовою від бронювання додаткових потужностей української газотранспортної системи”, – сказав Шмигаль.

При цьому він запевнив, що для українців газ в опалювальному сезоні не подорожчає, а на компенсацію різниці в тарифах виділять понад 30 млрд грн.

“Уряд працює над питанням компенсації різниці в тарифах для теплокомуненерго за попередні періоди, а також над питанням реструктуризації тієї заборгованості, яка існує на цих підприємствах. Більше ніж 30 млрд грн буде перераховано теплокомуненерго, щоб цю різницю компенсувати. Заяви про те, що уряд когось залишає сам на сам з проблемами, – це популістська риторика, яка не стосується реальності”, – сказав Шмигаль.

Джерело.

Євгеній Пригожин фінансує глорифікацію тероризму

Як я й прогнозував, колишній ув’язнений за розбій радянським судом Євгеній Пригожин отримав своє представництво у Державній Думі Росії на виборах, що пройшли в останні вихідні. Голова партії «Родіна» Олексій Журавльов за підсумками обробки 100% протоколів переміг на виборах у Держдуму, набравши 52,26% у Тамбовській області в одномандатному окрузі №177. Про це свідчать дані на інформаційному табло Центральної виборчої комісії Росії.

Інвестор і власник групи найманців Вагнера Євгеній Пригожин раніше «придбав» партію «Родіна» та вів своїх посіпак під її стягами у законодавче зібрання Санкт-Петербурга. Зокрема, до передвиборчих списків партії в Санкт-Петербурзі потрапили Максим Шугалей, який проводив у Лівії зустрічі з сином Муамара Каддафі в інтересах Пригожина, був заарештований і провів два роки в лівійській тюрмі, а також співачка Тетяна Буланова.

Одразу після завершення голосування Максим Шугалей заявив журналістам підконтрольних Пригожину онлайн-медіа про зловживання й порушення на виборах, через які він втратив лідерство на своєму окрузі, яке нібито мав за результатами екзитполів.

Політтехнологи Євгенія Пригожина скористалися практикою, яка була напрацьована партією «Слуга народа» на виборах до українського парламенту. За кілька днів до виборів у Санкт-Петербурзі, де балотується Максим Шугалей, провели кілька показів художнього фільму «Шугалей-3. Повернення», прем’єра якого відбулася три тижні тому.

Цей фільм про повернення Максима Шугалея до Лівії, де він знову нібито потрапляє в полон до різних озброєних угруповань, і врешті-решт зустрічає найманців Вагнера, які його звільняють, став частиною передвиборчої кампанії партії «Родіна».

Українським глядачам не варто дивитися цей фільм з огляду на переповненість пропагандистськими штампами та несмак. Тим більше, я вже зробив це замість них. І хотів би привернути увагу лише до одного кадру з цього фільму тривалістю менше однієї секунди.

За сюжетом фільму Шугалей та його перекладач Самер Суейфан учергове потрапляють у полон до озброєної групи бойовиків на території Лівії. З’ясовується, що ці бойовики переметнулися «під знамена терористичної організації ІДІЛ». Ватажок бойовиків наказує негайно вбити росіян Шугалея та Суейфана.

Однак у цей момент на бойовиків нападають невідомі та зчиняється хаотична стрілянина, в якій Шугалею та Суейфану вдається втекти від вірної смерті. Під час бою до об’єктиву камери й потрапляє шеврон на рукаві бійця атакуючих на фото вище. Усіх бойовиків убивають…

Після цього на місце події приїздять нібито англомовні американці й констатують, що осередок терористів був знищений силами Халіфи Хафтара, що їх нібито дуже розчаровує.

Наратив сценариста Володимира Ізмайлова та режисера Михайла Вассербаума зрозумілий. Полягає він у тому, що всі терористичні угруповання на території Лівії нібито утримуються урядом США. В той час як доблесні бійці фельдмаршала Халіфи Хафтара знищують їх, звільняючи свою країну.

Очевидно, що шеврон на рукаві бійця, який атакує осередок терористів у фільмі «Шугалей 3. Повернення», був показаний не просто так, а з певним сенсом і меседжем. Як виявилося, цей шеврон є ознакою приналежності до батальйону під назвою «Тарік ібн Зіяд», який воює на боці сил фельдмаршала Халіфи Хафтара, що очолює так звану Лівійську національну армію (ЛНА). Батальйон має свою фейсбук-сторінку, де можна в деталях розгледіти емблему, вміщену на шеврони його бійців.

Цікаво, що ще в листопаді 2016 року Держдепартамент США запровадив санкції проти трьох ватажків ІДІЛ: Абдулли Ахмеда аль-Мешедані, Басіла Хассана і Абделіла Хіміча. Третій терорист також відомий як Абу Сулейман аль-Фарансі. Він керував «зовнішніми операціями» ІДІЛ. У 2015 році Абделіл Хіміч (він же аль-Фарансі) і створив так званий батальйон «Тарік ібн Зіяд». Це терористична мережа, що включала свого часу до трьохсот людей. Крім того, Абделіл Хіміч міг бути причетним до терактів у Парижі 2015 року і до вибухів у Брюсселі в березні 2016 року.

Відтоді назва «Тарік ібн Зіяд» використовувалася різними терористичними угрупуваннями на територіях, що підконтрольні «Талібану», Халіфі Хафтару, а також інших ісламських країн. За даними моніторингу телеграм-каналів, що мають стосунок до головного розвідувального управління міністерства оборони Росії, ця назва є знайомою як партнерам Пригожина з ГРУ, так і співробітникам його медіаплатформи РІА «ФАН».

Через пів року після накладення американських санкцій на засновника батальйону «Тарік ібн Зіяд» стало відомо про ліквідацію в іракському Мосулі ватажка цього батальйону Абдула Каріма ар-Русія на прізвисько Абу Самір. Цей ватажок виявився (сюрприз-сюрприз) вихідцем із Росії.

Про удар іракської авіації в Мосулі, який знищив шістьох іноземців — ватажків терористичної організації «Ісламська держава» включно з росіянином-терористом, повідомив телеканал Al Sumaria з посиланням на іракську розвідку.

В лютому 2020 року, коли російська присутність у Лівії стала масштабнішою, російські медіа повідомили, що батальйон «Тарік ібн Зіяд» зі складу Лівійської національної армії (ЛНА) фельдмаршала Халіфи Хафтара, ймовірно, прийняв на озброєння бронетранспортери «Титан-DS»(Titan-DS), які виробляються компанією Inkas Vehicles (ОАЕ). За даними Jane’s Defence Weekly, 4 лютого 2020-го компанія розмістила на своїй фейсбук-сторінці фотографії, на яких ідентифікуються як мінімум три бронемашини, з вигляду схожі з «Титан-DS». Логотип батальйону був розміщений капоті і дверях бронемашини.

А вже у листопаді 2020 року, після того, як протягом десяти місяців літаки, підконтрольні головному розвідувальному управлінню міністерства оборони Росії, здійснили більше ста рейсів, доставляючи зброю військам Хафтара з Об’єднаних Арабських Еміратів, пригожинське РІА «ФАН» і зовсім стало піар-агенцією для батальйону «Тарік ібн Зіяд», розміщуючи пресрелізи про їхні успішні навчання і бойову готовність. Кожен охочий може знайти десятки матеріалів про цей батальйон на сайті РІА «ФАН» Євгенія Пригожина.

Тож підтверджується факт, що шеврон цього батальйону з’явився у «передвиборчому» фільмі Максима Шугалея не просто так. Група Вагнера Євгенія Пригожина давно й тісно співпрацює з підрозділом «Тарік ібн Зіяд», представники якого перебувають під санкціями США як терористи і з яким воює іракська армія, тісно пов’язана з американською. Фактично Пригожин бере участь у підтримці тероризму, звинувачуючи в цьому самому американську сторону за допомогою своїх фільмів. Однак постійне бездумне марнославство крадія з вісімдесятих не дає приховувати цей факт. Його обов’язково слід прорекламувати у фільмі, показавши шеврон. 


Джерело.

Путін й історія: небажання осягнути і прийняти

Відомий широкому загалу своїми псевдоісторичними байками Володимир Путін, той, що за сумісництвом ще й президент Росії, нещодавно видав ще одне підтвердження власного «історичного професіоналізму».

Під час бесіди з тверським губернатором Ігорем Руденєй Путін висловився з приводу вбивства святителя Філіпа (Количева) Малютою Скуратовим. На думку Путіна, головний опричник Скуратов не має ніякого відношення до вбивства святителя Філіпа. Можна було б вважати цю тезу Путіна невдалим жартом історика-любителя, якби він і потім, у подальшій розмові, не акцентував увагу на своєму ствердженні.

Нові подробиці від «гуру історії» про те, чи їхав Малюта повз Тверського Отроча монастиря чи не їхав, заїхав в нього або не заїхав – вже не залишають місце для жарту.

Путін лише підтвердив своє амплуа «історичного фантазера», яке вже неодноразово доводив своїми «псевдоісторичними» опусами.

Своїм ствердженням Путін відкидає думки з приводу вбивства святителя Філіпа всіх серйозних істориків Росії і Руської Церкви від Карамзіна і Дмитра Ростовського, до Руслана Скриннікова і Антона Карташова.

Наполягаючи на своїй викривленій історичній правді, «довічний» лише доводить те, що і всі інші його «оригінальні» або в дусі історії КПРС історичні судження мало чого варті.

Для тих росіян, кому «пощастило» жити у часи нескінченного правління Путіна, важливо, однак, те, що це судження – не безневинна дурість. Це чергова спроба «підмінити» та переписати історію Росії.

«Підігнати» історичні факти під таке необхідне владі Кремля імперське кліше. Це свідома спроба «відбілити» вбивць. Змінити ставлення простих росіян до сотень тисяч жертв Опрічного терору. До самого терору того часу, який змусив Олександра II викреслити фігуру Івана Грозного зі списку героїв Росії на пам’ятнику до її Тисячоліття.

Кривавий кат Малюта Скуратов, який був огидний росіянам XIX століття, став для Путіна героєм, заради звеличення якого він наполегливо фальсифікує історію самим явним чином.

Безперечно, кожен має право на власну думку з приводу того чи іншого історичного факту або події. Але публічні висловлювання президента країни виходять за рамки «власної думки». Це вже провладна лінія, спрямована на тотальне фальшування історії.

Російська влада вже звично використовує таку «історичну політику» як останній інструмент для політичної мобілізації населення і підтримки рейтингів першої особи.

В цьому немає нічого скільки-небудь нового для пострадянської політики Росії, принаймні з середини десятих років XXI століття. Подібного роду практики «історичної політики» в принципі характерні для будь-яких держав, що вибудовують свої пантеони героїв і коригують національну історію відповідно до політичної кон’юнктури, що може не збігатися зі «справжньою», доведеною фахівцями, історією та історичними пріоритетами інших країн.

Однак специфіка саме сьогоднішньої російської ситуації полягає в найвищому градусі політизації та міфологізації історичних сюжетів і агресивності історичної політики. Битва на полях пам’яті стає все більш запеклою.

Нещодавнє відверте «переписування» історії Другої світової війни, напередодні святкування 75-ї річниці перемоги у ВВВ та завершення Другої світової – тому яскравий приклад. Свідомі та відверто агресивні повторювання спроб брехливого режиму Росії проєктувати і підсилювати свої власні версії і сумнівні інтерпретації катастрофічних причин і наслідків тієї страшної війни викликають відразу не тільки у світової спільноти, а й навіть у власного народу.

Дуже цікава та важлива реакція провладних кремлівських ЗМІ на такі історичні опуси «бункерного історика». Кремлівські писаки надають таким байкам сенси, про які Путін навіть не підозрює.

Сказав – та й сказав. Але «перевернута» путінська байка-історія загибелі святителя Філіпа вже стала трактуватися як якийсь сигнал, адресований патріарху Кирилу і його ліберальному оточенню через нагадування про опального священнослужителя. Як завуальована порада Путіна патріарху Кирилу не оголошувати війну владі і не брати участь в «руйнуванні держави, яка є формою існування народу Росії».

У цьому конкретному випадку з «історичним професіоналізмом» Путіна не так важливо, що то було – помилка, хибна думка чи цілеспрямована брехня. Ми вже звикли до того, що Путіна, коли він плутає Північну війну з Семирічною, виправляють навіть діти.

Важливо те, що ЗМІ намагаються наділити «довічного» такою безпомилковістю, коли кожний звук, що видає з себе Путін, обов’язково повинен мати сенс чи хоча б бути якимось таємним знаком від «всебічно просвітленого гуру», що вперто вважає себе довічним керманичем цілої нації. 

Автор: Юрій Федоренко.

Як на окупованій Росією частині українського Донбасу кремлівські пропагандисти влаштовували вибори до Держдуми

Ось і відгриміли переможними литаврами чергові вибори до Держдуми РФ. Ну не те щоб то були «вибори» в повному розумінні слова, бо вибору як такого в росіян не було: цього року російська влада безсоромно застосувала практично всі засоби й методи фальсифікацій волевиявлення.

На тлі загальноросійської виборчої вакханалії блюзнірства та брехні голосувало на виборах до Держдуми РФ і населення окупованих Кремлем територій України — «ЛНР» та «ДНР». Усе пройшло «тихо та спокійно». А як ще на окупованих територіях могло пройти голосування, до якого влада готувалася, як до військових дій? Готувалася задовго до початку виборчої кампанії, застосовуючи як адміністративно-окупаційний вплив, так і казочки про «русский мир», що «так чекає нових росіян», котрі не змогли виїхати з окупованих територій і залишилися на теренах невизнаних республік.

Влада «ДНР» повідомила, що в так званій республіці відкрито 256 дільниць, на яких «новим» громадянам РФ допомагали зареєструватися на сайті держпослуг і отримати доступ до дистанційного голосування. Понад 150 аналогічних дільниць було відкрито в «ЛНР».

Влітку поточного року в «республіках» було розгорнуто кампанію з видачі свідоцтв про соціальне страхування — СНИЛС («страховой номер индивидуального лицевого счета»). Раніше жителі невизнаних республік, які отримують російські паспорти за спрощеним порядком, могли оформити СНИЛС тільки після реєстрації в одному з регіонів РФ. Спеціально під вибори цю процедуру спростили.

Для тих, хто з якихось причин не міг узяти участі в дистанційному голосуванні, влада самопроголошених республік організувала масове підвезення на територію Ростовської області. Голосували жителі ОРДЛО на спеціально відкритій 91-й дільниці, розміщеній здебільшого вздовж кордону з Україною. Голосувати «бажані й рівноправні» жителі окупованих територій могли тільки за одномандатними списками, бо в паспортах РФ, які їм так масово й нав’язливо видають на територіях «ЛНР» та «ДНР», немає даних про реєстрацію.

Для перевезення «нових громадян Росії» на вибори в Держдуму було задіяно 825 автобусів та 12 потягів. На кордоні на час проведення голосування спеціально розвантажили рух транспорту, налякавши заздалегідь усіх «цивільних» можливими обмеженнями руху. Під вибори в «ДНР» продовжили до 30 вересня скасування комендантської години у вихідні. Мало того, саме на ці вибори окремим указом вільною від обмежень зробили й ніч із неділі на понеділок: багато автобусів поверталися, за місцевими мірками, зовсім пізно… Людей агітували безкоштовним сухим пайком та можливістю відвідати продовольчі магазини на території Ростовської області (бо ціни на продукти харчування на «материковій частині РФ» значно нижчі від цін на окупованих територіях Донбасу).

На пресконференції за підсумками голосування голова Ростовського виборчкому Андрій Буров заявив, що близько 50 тисяч «нових росіян» з «ДНР» та «ЛНР» на виборах депутатів Держдуми змогли проголосувати на території Ростовської області. За його словами, для участі в електронному голосуванні на сайті Дистанційного електронного голосування (ДЕГ) зареєструвалося 162 тисячі жителів українського Донбасу. З них у голосуванні взяло участь близько 150 тисяч (понад 93%).

Про реальний масштаб фальсифікації голосів можна тільки здогадуватися. Зазвичай списки виборців, зареєстрованих на виборчій дільниці, щоб запобігти дублюванню голосів виборців узгоджуються з ТВК, де їхні прізвища перевіряються і вносяться до системи ДАС «Вибори». Та на цьогорічних виборах прізвищ виборців з окупованого Донбасу ніхто не перевіряв і не вносив до системи. Тому влада мала можливість «тиражувати» виборців на різних дільницях на власний розсуд і на власну потребу.

«Вибори» в самопроголошених республіках Донбасу характеризуються практично повною відсутністю конкуренції російських політичних партій за місцевого виборця та будь-якої місцевої проблематики в передвиборних обіцянках. Звісно, жодних мереж партійних спостерігачів у селах Ростовської області ніхто не помітив. Нікому було відправляти повідомлення про «каруселі», інциденти й підтасовки. Безальтернативна «Единая Россия» (ЕР) не залишила шансів нікому. Реклами інших партій РФ в «ДНР» та «ЛНР» не було в принципі. Тільки ЕР. Та ще скрізь у містах уздовж вулиць і трас за кілька тижнів до виборів встановили однотипні рекламні щити з написом «Россия наш выбор» та закликами голосувати дистанційно й особисто.

Фото, надане автором

Щоб надати вигляду «масовості та добровільності» голосуванню на окупованих територіях, було активізовано діяльність прокремлівських громадських організацій на кшталт «Общественное движение «Донецкая Республика», активісти яких потім стали «кураторами» груп, котрі вивозилися для голосування на територію Ростовської області.

«Единая Россия» повністю домінувала в місцевому інформаційному полі: в партію вступили всі публічні люди «ДНР», у Донецьку відбувся з’їзд «прибічників» ЕР, під егідою партії в самопроголошену республіку завозили вакцини, проводили масові заходи та молодіжні фестивалі на кшталт «Море-Ліс», під час яких всіх охочих вивозили до моря в Донецькій області та в ліс у Луганській по черзі. Чого тільки варті гучні святкування «дня народження» Макіївки, Дебальцевого та Ясинуватої за організаційної підтримки партії «Единая Россия»!

Фото, надане автором

Завдяки проукраїнським групам інформаційного спротиву було отримано матеріали приватного листування посадовців невизнаних республік «ЛНР» та «ДНР», оприлюднені нижче. З цих матеріалів стає зрозуміло, як працює машина російської пропаганди в ОРДЛО.

Основною умовою функціонування ЗМІ (друкованих, електронних, радіо та телебачення) на окупованих територіях є повна лояльність до окупаційних адміністрацій. Природно, свободи слова в «ДНР» та «ЛНР» немає. Контроль над засобами масової інформації покладається на окупаційне «міністерство інформації», підпорядковане особисто Денису Пушиліну, повністю підконтрольному Кремлю. І якщо місцеві ЗМІ, якими керує окупаційна адміністрація, отримують команду агітувати жителів за партію «Единая Россия», то це означає, що «голова псевдореспубліки» отримав відповідне розпорядження з Москви, поставив завдання «міністерству інформації», яке, своєю чергою, розіслало відповідні вказівки редакторам газет, журналів, сайтів та адміністраторам сторінок у соцмережах.

Такі «вказівки» чітко простежуються в листуванні колишнього чиновника «міністерства інформації ДНР», а нині — наближеного до окупаційної адміністрації донецького журналіста і блогера Олексія Акутіна з Мариною Воронковою, головною редакторкою газети «Родина», що виходить в окупованому Росією Харцизьку Донецької області.

Фото, надане автором

На практиці це виглядає так. Пропагандистам ставиться завдання висвітлити тему реєстрації в системі дистанційного електронного голосування. І пропонується, аби було зрозуміліше пересічним жителям окупованих територій, наводити конкретні приклади, бажано місцевих «авторитетів» та лідерів громадської думки — депутатів, чиновників…

Фото, надане автором

Проросійським ЗМІ було поставлено завдання тиражувати такі теми, як допомога партії «Единая Россия» жителям Донбасу з першого дня війни. Активно висвітлювалася головна роль цієї партії у «підвищенні соціальних стандартів» «нових росіян» (а жителі окупованого Донбасу для російських пропагандистів тепер теж «росіяни»). Широко висвітлювалася «потужна підтримка ЕР «ДНР» та «ЛНР» на міжнародній арені, а гуманітарні місії на Донбасі — як заслуга лише «Единой Россия». Певна річ, насаджувалася думка, що за ці всі «досягнення та допомогу» народ Донбасу «просто зобов’язаний» підтримати «єдиноросів» на виборах!

Фото, надане автором

Зважаючи на таку масовану медійну підготовку, використання адміністративного примусу, вжиті ресурси та повну відсутність виборчої агітаційної конкуренції, ЦВК могла «намалювати» будь-які результати голосування. Мабуть, лише «природна скромність» Кремля стала на заваді стовідсотковому результату для путінської ЕР по Ростовській області, де голосували жителі окупованих територій. За результатами виборів 17–19 вересня, в Ростовській області перемогу на виборах здобула партія «Единая Россия»: за неї проголосувало «лише» 663 582 виборці, що становить 52% від кількості дійсних бюлетенів.

Кремль, укотре знехтувавши долями мирних людей та майбутнім окупованого українського Донбасу, святкує перемогу. Яку він, як завжди, отримав примусом та порожніми брехливими обіцянками «світлого майбутнього в єдиному економічному й політичному просторі з Росією».

Автор: Юрій Федоренко.

Як порушувалися права кандидатів на дебатах перед виборами в Держдуму

19 вересня в Росії відбулися чергові “вибори” в Держдуму РФ. Багато людей в країні говорять про нечесність їхнього проведення. Перед виборами велося блокування опозиційних висловлювань та ЗМІ.

ВДТРК на правах власника заблокував відео на YouTube, які опублікували «Дощ» і «Радіо Свобода». Річ в тому, що в процесі дебатів, лідер «Російської партії Свобода» Максим Шевченко, у відведений йому час, зажадав звільнити Олексія Навального.

«Роскомнагляд» заблокував посилання з пошукової видачі «Яндекса» на сайт Олексія Навального «Розумне голосування». Воно було створено для того, щоб визначити альтернативу кандидату «Єдиної Росії». Згідно із законодавством Росії, пошукові системи зобов’язані вимикати посилання на сайти та їхні “дзеркала”, як тільки «Роскомнагляд» вносить їх до реєстру «заборонених сайтів». Синхронізація з реєстрів відбувається автоматично. Для таких цілей спеціально був створений закон в цьому році, який дозволяв «Роскомнагляду» діяти без обмежень в блокуванні.

Для вирішення даної проблеми штаб Олексія Навального розробив однойменний додаток, який, за словами ФБК, буде набагато складніше заблокувати.

З «Розумним голосуванням» вже стався курйозний випадок. Система підібрала кандидата в депутати, який має шанси бути обраним від партії «Яблуко». Ним виявився Борис Вишневський з Санкт-Петербурга. Після публікації передвиборчого плаката кандидат звернув увагу, що ще два його опоненти в точності схожі на нього. Будучи самовисуванцями, вони, крім ідентичної зовнішності, незадовго до голосування, змінили імена і прізвища на Борисів Вишневських. Це було зроблено для того, щоб при виборі в бюлетені, громадяни плуталися і ставили “галочку” навпроти самозванців. Борис Вишневський прокоментував ситуацію так: “Якби партія їм наказала, то вони б і стать змінили”.

Також варто відзначити, що на дебатах кандидат від «Єдиної Росії» Євген Попов, агітуючи за правлячу партію, підкреслював, що основою основ є “оборона держави. Без оборони не буде Росії”. У той самий час, кандидати з так званих маленьких партій, з регіонів РФ, говорили про справжню картину того, що відбувається в країні, злидні і розруху. Вони також згадували і оборонний сектор, на який держава виділяє 28% від бюджету, а на охорону здоров’я і освіту 4, 5% і 5% відповідно. Щоб “не впасти в бруд обличчям” перед начальством, ведучий дебатів Володимир Соловйов, незважаючи на неправомірність своїх дій, знущально коментував виступаючих, кажучи, що “вони всі живуть в різних країнах”. Почувши також головні прізвища опозиціонерів, він заявив: “якби вони жили по закону РФ, у них не було б проблем”.

Дебати показали, що таке горезвісна путінська демократія і свобода слова, і як вони відрізняються від загальноприйнятих понять.


Джерело.

США відмовилися визнати вибори в Держдуму РФ на окупованих територіях України

Державний департамент США опублікував офіційну заяву, в якій говориться, що США не визнають вибори в Держдуму РФ, які пройшли 17-19 вересня на тимчасово окупованих територіях України.

«Вибори в Думу 17-19 вересня в Російській Федерації відбулися в умовах, які не сприяють вільному та чесному їхньому проведенню», – зауважили в Держдепартаменті.

При цьому підкреслюється, що застосування російських законів щодо «екстремістських організацій», «іноземних агентів» і «небажаних організацій» серйозно обмежило політичний плюралізм і «завадило російському народу реалізувати свої громадянські і політичні права». Крім того, в РФ широко здійснювалася маргіналізація незалежних політичних діячів, створювалися перешкоди для спостерігачів ОБСЄ, що «істотно знизило прозорість» голосування.

«Ці дії суперечать зобов’язанням Росії, в тому числі відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також її зобов’язанням перед ОБСЄ та іншими міжнародними і регіональними органами», – підкреслили у Вашингтоні.

Американська сторона закликала РФ виконувати міжнародні зобов’язання, поважати права і основні свободи людини і припинити тиск на суспільство, опозицію і незалежні засоби масової інформації.

«Крім того, ми не визнаємо проведення виборів до російської Думи на суверенній українській території і підтверджуємо нашу непохитну підтримку територіальної цілісності і суверенітету України», – підкреслили в Держдепартаменті США.

Джерело.

Паспортизація та вибори – це спосіб РФ залучити жителів ОРДЛО до «Pусского мира»

Враховуючи, що жителі окупованого Донбасу отримали близько 700 тисяч російських паспортів, вони зможуть проголосувати на виборах в Держдуму РФ.

Для того, щоб жителі ОРДЛО змогли проголосувати на виборах РФ, їм прискореними темпами видають російські паспорти. Таким чином російська пропаганда намагається міцніше прив’язати населення ОРДЛО до «русского мира».

Цікавим є той факт, що Кремль не робить щось просто так для людей. І видача паспортів цьому не виняток. Путін хоче показати, що в ОРДЛО є повноцінні російські громадяни, яким не просто видали паспорти, але дали змогу використати своє “виборче право” в ході виборів в Держдуму РФ. Тобто вони є повноправними членами Російської Федерації, і в разі чого вона зобов’язана за них заступитися. Прикладом служить операція Кремля по паспортизації в Південній Осетії і Абхазії. Так, РФ використовувала новонабутих громадян в цих регіонах як привід для введення військ і становлення сепаратистських адміністрацій.

Існує припущення, що росіяни будуть використовувати цих людей, щоб почати відкрите вторгнення. Або, принаймні, щоб шантажувати Україну і її союзників такою можливістю для отримання поступок в мирних переговорах. Паспортизацію Кремль почав, щоб потім говорити про «русский мир» і використовувати як привід для «захисту своїх громадян».

Розглянем декілька пунктів для чого Росії необхідна видача паспортів жителям ОРДЛО:

  • Облік і контроль – в обов’язковому порядку отримувати російське громадянство на окупованих територіях змушують «чиновників» та співробітників «бюджетної сфери». Контроль виражається в тому, що керівництво шкіл, лікарень, шахт та інших підприємств вимагає пояснювальні заяви від тих, хто ще не подав заявку на паспорт РФ, їм погрожують позбавленням зарплати і звільненням. Відомо про випадки, коли таких громадян утримували в «поліцейських ділянках» і примусово відбирали відбитки пальців. А от власників російських документів чекає інший сюрприз – це можливість залишитись без пенсії та соцвиплат, тому що вони доступні тільки тим, хто проживає на території РФ, а юнаків чекатиме строкова служба в путінській армії.
  • Трудові резерви – економічна ситуація на окупованих територіях майже катастрофічна, підприємства працюють максимум на 30% потужності, а борги по зарплаті сягають від шести місяців і більше. Тому місцевих жителів організовано вивозять на заробітки в РФ, такою «можливістю» вже скористалися дві тисячі луганських і донецьких шахтарів, яким видали російські паспорти і разом з сім’ями переселили до Якутії. Здавалося б, що тут поганого, а те, що цією нехитрою комбінацією Кремль намагається вирішувати і питання демографії, адже черги бажаючих будувати своє майбутнє за Уралом серед самих росіян не спостерігається. Також, Росія відчуває дефіцит робочої сили, дефіцит фахівців, а на Донбасі досить багато металургів, шахтарів, машинобудівників, тому вони потрібні Росії, і вона змушує їх переїжджати, влаштовуватися на інші підприємства.
  • Розрив зв’язків з Україною – прикриваючись пандемією COVID-19 і карантином, окупанти практично повністю заблокували роботу КПВВ зі свого боку. Жителі ОРДЛО весь цей час не тільки обмежені в можливості нормально побачитися з близькими на підконтрольній Україні території, але навіть вклеїти фото в український паспорт, стало вкрай авантюрним завданням. Власникам документів РФ на противагу обіцяють надходження в російські ВНЗ, роботу і автоматичне громадянство дітям. Кремлівська пропаганда переконує навіть тих, хто обзавівся «двоголовим» паспортом під тиском, що дороги назад немає, тому, що тепер в Україні їх чекають репресії. Україна ці документи не визнає, але якщо хтось із їх власників захоче виїхати в Росію після деокупацію, то заважати їм ніхто не буде.
    Самим цікавим залишається той факт навіщо ж залучати новоспечених володарів російських паспортів до виборів в Держдуму РФ!?

Відкривати реальні виборчі дільниці в ОРДЛО росіяни побоялися через можливе посилення західних санкцій, тому місцевим жителям пропонують голосувати дистанційно, а якусь частину організовано повезуть голосувати в Росію. У масштабах всієї РФ жителі з ОРДЛО особливої ролі не зіграють. Проте зможуть підсилити результат партії «Єдиної Росії», яка активно веде агітацію на окупованих територіях, і зокрема в Ростовській області, до якої приписані виборці Донбасу.

Так от:

  • залучення власників російських паспортів з окупованих територій до виборів в Держдуму носить перш за все ідеологічний характер тому що, якщо жителі ОРДЛО говорять російською, їздять в Росію і голосують на її виборах, то це «російська територія»;
  • населення ОРДЛО незадоволене якістю життя і управлінням цими територіями, тому Росія намагається залученням цих людей до виборів, показати нібито їх участь в політичному житті, а також заспокоїти місцеві еліти;
  • Росія може використовувати це голосування, як і сам факт наявності її громадян в ОРДЛО, для шантажу України з питання Донбасу.

Видача паспортів, голосування та інші втручання в місцеві справи ОРДЛО протирічать концепції Росія про те, що вона виступає тільки модератором в переговорах між Україною і ОРДЛО, тому що останні її дії, яскраво демонструють «окупацію» українських територій.

Український МЗС обіцяє продовжувати системну роботу над притягненням Росії до відповідальності за грубе порушення норм міжнародного права. Вибори в Держдуму РФ в тимчасово окупованих Криму і на Донбасі будуть нелегітимними, а їх результати – юридично нікчемними.

Джерело.

Росія завдає удару у відповідь: за що був убитий Олександр Литвиненко

Сучасна верхівка влади Кремля злочинна. Крім розкрадання адміністративного ресурсу, коаліція влади розв’язує війни, підтримує диктаторів, репресує протестувальників, бере участь у змовах проти народів. Це робиться з однією єдиною метою – утримати владу, збагатити себе і своїх наближених. Але для цього їм також потрібно усувати тих, хто хоче розповісти про методи чинної влади. Однією з жертв режиму став Олександр Литвиненко.

1 листопада, відразу після того, як Олександр Литвиненко отримав британське громадянство, він зустрівся по роботі з двома колишніми колегами, в барі готелю «Міленіум».

Литвиненко на камерах зовнішнього спостереження, тільки що вийшов з бару готелю «Міленіум»

Через 2 два дні він був госпіталізований в лікарню з ознаками отруєння – блювотою і гострими болями.

Литвиненко розповів лікарям, що він колишній співробітника ФСБ і що його отруїли колишні товариші по роботі. Після, жертву отруєння перевезли в університетську лікарню Лондона і приставили до його палати охорону з поліції. За словами дружини Литвиненка Марини, вже тоді його почали допитувати поліціянти, відпрацьовуючи версію спроби вбивства.

Аналіз крові Олександра Литвиненка свідчив про катастрофічне зниження кількості лейкоцитів. Як розповіли пізніше лікарі, його привезли з симптомами кістково-мозкової недостатності. Він почав втрачати волосся.

Олександр Литвиненко в лондонській лікарні

“Його внутрішні органи відмовлялися працювати один за іншим. Почалося з печінки, потім дуже швидко відмовили нирки і потім серце. Ми бачили, що програємо битву за його життя прямо на очах”, – розповів лікар Аміт Атвані, який працював з Литвиненком. Персонал лікарні був в замішанні, оскільки ніхто не розумів, що насправді відбувається з Олександром.

Крім того, що з колишнім співробітником ФСБ постійно перебували поліціянти, поруч з ним також були присутні представники Міністерства оборони і інші люди в цивільному одязі.
“У палаті перебували найрізноманітніші люди. Там знаходилися співробітники поліції, але серед них, напевно, знаходилися люди з розвідслужб і, цілком можливо, шпигуни”, – говорить Джон Голдстоун, лікар університетської лікарні Лондона.

Через кілька днів після надходження в лікарню, лікарі скликали консиліум, в складі різних медичних фахівців, на якому вони розглядали всі можливі варіанти хвороб і лікування. Було прийнято рішення піти на крайній захід – зразки аналізів послали в секретний центр ядерних досліджень в «Олдер Марстон», де раніше була створена британська ядерна бомба.

Там вдалося дізнатися, як було визначено джерело отруєння. Спочатку, проби, взяті у Литвиненка, піддали спектроскопічному аналізу. Професор Іен Щіпсі пояснив, що це за аналіз: “Ми беремо зразок і поміщаємо його в посудину з дуже чутливим детектором радіації. Потім ми створюємо в цьому обсязі вакуум, викачуючи все повітря. Після детектор дає дані про присутні в зразку сліди радіоактивних елементів.

У «Олдер Марстон» спочатку шукали сліди гамма-випромінювання. Потім фахівці помітили слабкі сліди радіації іншого типу. Варто відзначити, що це стало чистою випадковістю, адже вчений, який виявив джерело випромінювання, мимоволі почув, як про дослідження говорять його колеги, що займаються зразками аналізів з лікарні. Річ в тому, що саме цей вчений брав участь у створенні британської атомної бомби, тому легко визначив сліди полонію в аналізах, адже цей елемент є дуже важливим компонентом в ядерному заряді. “Полоній небезпечний на 100%. Потрапляючи в організм, він починає руйнувати клітини і тканини. Для того, щоб легко розпізнати полоній в аналізах, фахівцю необхідний великий досвід, але якщо він є, то це, все одно, що розпізнати в натовпі свого давнього знайомого”, – говорить фізик Іен Щіпсі.

Наслідки того, що Олександр Литвиненко був отруєний радіоактивним полонієм, для громадськості були дуже серйозними. Полоній-210 є ізотопом з високою радіоактивністю. Державні органи отримали попередження про те, що в місті, можливо, сталося радіоактивне забруднення.

«Агентство з захисту здоров’я» терміново зібрало групу з 20 експертів. Вони працювали всю ніч і виявили сліди полонію в літаках, на яких учасники цієї справи прилетіли в Лондон, на стадіоні, в ресторанах, в готелі. Також довелося опечатати палату Литвиненка, щоб не наражати на небезпеку здоров’я персоналу. Така ж процедура була пророблена і з будинком Олександра.

Медики також говорять, що якби не випадково виявлений полоній в організмі колишнього співробітника ФСБ, вони не змогли б поставити діагноз і про причини смерті Литвиненка так ніхто і не дізнався б.

Урядовий комітет з надзвичайних справ «Кобра» провів чотири засідання за один тиждень, після вбивства громадянина Великобританії. Вони прийняли рішення йти по слідах, залишених радіоактивним елементом в літаках, поїздах, готелях, столах і стільцях.

Зазначені ділянки, де було зафіксовано присутність підвищеного радіаційного фону, викликаного забрудненням полонієм-210

Завдяки залишеним слідам і камерам відеоспостереження, вдалося впізнати головних підозрюваних – Андрія Лугового і Дмитра Ковтуна. Вони прибули на зустріч з Литвиненком, вході якої Олександр був отруєний. На записах видно, як спочатку до вбиральні входить Луговий, тримаючи руку в кишені. Через п’ятнадцять хвилин, після того, як Луговий вийшов, до вбиральні зайшов Ковтун. Провівши там три хвилини, він залишив приміщення. Після у вбиральні були виявлені сліди сильного забруднення полонієм на унітазі, умивальнику і сушарці для рук.

Дмитро Ковтун розмовляє по телефону в готелі Міленіум
Андрій Луговий заходить до вбиральні готелю
Дмитро Ковтун зайшов в те ж місце, що і Луговий, через п’ятнадцять хвилин
Ковтун залишає вбиральню через три хвилини
Луговий і Ковтун їдуть на таксі після зустрічі з Литвиненком

Слід полонію бере початок 16 жовтня 2016 року, коли Олександр зустрівся з обома підозрюваними. Ймовірно, це був перший день спроби вбивства Литвиненка. Суші бар, в якому вони зустрілися, також був сильно забруднений полонієм.

Суші бар, в якому вперше зустрілися Луговий, Ковтун і Литвиненко

Після, підозрювані провели ніч в готелі «Best Western». В їхніх номерах також були сліди сильного радіаційного забруднення.

Готель, в якому проживали Ковтун та Литвиненко

Андрій Луговий знову прибув в Лондон 25 жовтня. Його номер в готелі «Sheraton» сильно фонив, як і місцева пральня.

Готель Sheraton, в якому зупинився Луговий, який прибув в Лондон вдруге

1 листопада 2016 року Ковтун вилетів з Москви до Гамбурга, де також були виявлені сліди радіаційного забруднення.

Прибуття Ковтуна в Гамбург

В той же день підозрювані зустрілися з жертвою і сліди полонію повністю збіглися в точці їхньої зустрічі.

У травні 2007 року тодішній директор прокурорської служби Лондона Кен Макдональд рекомендував кримінальне розслідування у цій справі. “Це не було випадковим вбивством. Воно мало чітку мету і в ньому простежувалася участь держави”, – пояснив Макдональд.

Стало серйозне питання: чи була причетна до вбивства російська держава? Існують переконливі докази, що це так. За словами професора фізика Нормана Домбі, закрите місто Саров – це єдине місце, де могли добути на військовому атомному реакторі радіоактивний ізотоп полоній-210. “Ніяким іншим способом його отримати неможливо. Все виробництво полонію-210 регулюється державою, як і його перевезення, і використання”.

Причина, по якій була спланована операція по ліквідації Литвиненка через шість років, після його міграції в Англію, дуже проста. За час служби він знайшов дуже впливових ворогів. З точки зору російської держави, Олександр Литвиненко був агентом, який зрадив “своїх”. У листопаді 1998 року, на пресконференції він звинуватив російські спецслужби в корупції і вбивстві опонентів, після чого він став ворогом держави. Його тримали у в’язниці майже рік.

Після звільнення друг Литвиненка Юрій Фельштинський запитав у генерала ФСБ, чи може Олександр почуватися в безпеці? “Він сказав мені, що Литвиненко вчинив зраду. У «конторі» за це передбачена смерть. Його ніколи не виправдають і не пробачать. І якби він зустрів Олександра в темному провулку, то вбив би його власними руками”, – переказав промову генерала Фельштинський.

Після втечі до Лондона Литвиненко став консультантом з питань безпеки. Пізніше стало відомо, що він почав співпрацювати з «Мі 6». Проте причиною його вбивства стала не співпраця з британською розвідкою. Річ в тому, що він переступив відразу дві “червоні лінії”.

Першою рисою стали звинувачення Литвиненка на адресу ФСБ з приводу вибухів житлових будинків у Москві в 1999 році. Тоді загинули 300 осіб. Путін поклав провину за це на чеченців і оголосив актом тероризму. Олександр став співавтором книги «ФСБ підриває Росію». Сенсаційне звинувачення проти російських спецслужб в здійсненні вибухів в Москві, щоб виправдати війну в Чечні. Росія завжди заперечувала це. Вибухи будинків допомогли Путіну виграти президентські перегони. Реакція населення була такою, що “нам тепер потрібен сильний лідер”.

Литвиненко і його книга «ФСБ підриває Росію»

Другою “червоною лінією” стала стаття, яку він написав у липні 2006 року, за чотири місяці до його вбивства. У статті, Литвиненко зробив кілька ризикованих заяв, стверджуючи, що Путін “розтліває малолітніх”. В основному вони ґрунтувалися на знімку президента, який цілує хлопчика. Путін заявляв, що за цим поцілунком нічого не стоїть, проте – звинувачення були небезпечними.

Стаття Литвиненка про звинувачення Путіна
Путін цілує хлопчика

Офіційно Росія продовжує заперечувати будь-яку причетність до вбивства, проте дії говорять голосніше за будь-які слова. Андрій Луговий став членом парламенту в 2007 році, що дало йому імунітет від судового переслідування. Також Луговий був нагороджений орденом «За заслуги перед вітчизною». Підозрюваний стверджує, що став об’єктом цькування. Інший підозрюваний Дмитро Ковтун повинен був давати свідчення у справі Литвиненка у Високому суді Лондона по відеозв’язку з Росії. Однак в останній момент стало відомо, що цього не станеться. Ще одним доказом того, що до вбивства була причетна Росія, є слухання секретного свідчення спецслужб в суді Лондона. Незважаючи на те, що проти Лугового були введені санкції, російський уряд, а також спецслужби залишилися безкарними. Це дало можливість правлячому режиму і далі ліквідувати “зрадників батьківщини” і політичних опонентів так само.

Джерело.

Путін і Білорусь: історія чергової анексії

17 вересня Білорусь вперше відзначала нове свято – День народної єдності. Він сягає корінням до подій 17 вересня 1939 року, коли в результаті «визвольного» походу Червоної армії були возз’єднані Західна Білорусія і БРСР, розділені в 1921-му за підсумками Ризького мирного договору. Таке «возз’єднання» було обговорено в серпні 1939 року в таємному протоколі так званого пакту Молотова-Ріббентропа, укладеного між СРСР та нацистською Німеччиною.

Минуло трохи більше двох тижнів після нападу Гітлера на Польщу і початку Другої світової війни. У вторгненні брали участь понад 4 тисяч радянських танків і понад 600 тисяч чоловік. Причому Радянський Союз почав вторгнення без оголошення війни, попри підписаний з Польщею Пакт про ненапад. Опір було незначним, тому що значна частина польських солдатів в цей час була задіяла в боях з вермахтом. Тим більше, що Верховний головнокомандувач польської армії Едвард Ридз-Смігли заявив: «З більшовиками не битися».

82 роки минуло з того часу, коли остання надія Польщі уникнути окупації була втрачена. Натомість, білоруси отримали надію жити у власній, нарешті возз’єднаній державі. Вільній та незалежній. Якщо життя у складі СРСР можна назвати незалежністю та свободою…Після розвалу СРСР, 27 липня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет Білорусі, а вже 25 вересня 1991 на картах з’явилася нова незалежна країна – Республіка Білорусь.

Та чи потрібна Білорусь незалежна правонаступнику кривавого СРСР – Росії? Звісно, що ні. Кремль розглядає таку «братню» за постійними заявами керівництва Росії країну виключно як «прикордонний бастіон», що буде стояти «на захисті» Росії від Європейської цивілізації та демократичних цінностей. Або як військовий плацдарм для реалізації новоімперських мрій про світове панування. За останні роки самопроголошений «президент» Лукашенко під патронатом Путіна вже провів достатню підготовчу роботу, перетворивши вільну Білорусь на політичну в’язницю незгодних з диктаторською прокремлівською владою. Та Кремлю цього замало.

Напередодні завершилися тижневі масштабні військові навчання «Захід 2021» за участі більш ніж 200 000 вояків з Росії та Білорусі, які Кремль проводив під легендою міфічної «західної загрози» та можливого «захисту дружньої країни Білорусі». При цьому офіційні особи різних рівнів як в Москві, так і в Мінську дружно повторювали: маневри носять виключно оборонний характер і ні проти кого не спрямовані. У переважної більшості експертів виникає питання, навіщо тоді такий масштаб маневрів: в них були задіяні близько 200 тисяч осіб, понад 80 літаків і вертольотів, до 760 одиниць бойової техніки, в тому числі понад 290 танків, понад 240 знарядь, реактивних систем залпового вогню і мінометів, близько 15 кораблів? Тим більше, що частина цьогорічних навчань була присвячена відпрацюванню таємного розгортання військ. А це передбачає наступальні операції. Крім того на цих навчаннях велика увага приділялася повітряно-десантним військ і штурмовим підрозділами, які використовуються практично виключно для наступальних операцій. Для оборони вони не придатні, їх завдання полягає в тому, щоб захопити плацдарм в неглибокому тилу противника і утримувати його до підходу основних частин.

Це все свідчить про те, що в ході навчань відпрацьовувалися наступальні операції, а не операції по захисту від незрозумілої «західної загрози».

Тому, очевидно, Кремль відводить Білорусі роль наступального плацдарму на західному напрямку. Чи готова Білорусь до «чужої» війни на власні території? Звісно, що прості білоруси будуть категорично проти такого розвитку подій. Але думка власного народу абсолютно не цікава диктатору Лукашенко, який вже повністю проявив себе тотальним насильницьким придушенням волі народу після так званих «вільних та чесних виборів» 2020 року. Тим більше, що можливість посилення народного невдоволення диктаторською владою та можливе притягнення до відповідальності за злочини проти власного населення – це не якась то міфічна «західна загроза», а цілком можливий розвиток подія для «картопляного диктатора».

Єдине спасіння від «народного гніву» Лукашенко вбачає у повній капітуляції перед Кремлем та перетворенні країни на буферну зону Росії з повноцінним розміщенням російських військ на території Білорусі для придушення будь яких проявів народного незадоволення. Путін отримує плацдарм, режим Лукашенка – вояків-опричників. Всі задоволені… Крім самих білорусів…

«Синьоока» Білорусь поступово перетворюється на військовий табір окупаційних військ Путіна та тюрму для білорусів.

І це – проти природно та недопустимо! Тому зараз необхідно максимально привернути увагу демократичного суспільства до «поглинання» вільної країни Білорусь Путінською Росією та спільними зусиллями зупинити агресивні наміри Кремля по перетворенню незалежної Республіки Білорусь на «зону» бойових дій та насильства! 

Автор: Юрій Федоренко.

СІРІ РОТИ ДОНА РЕБИ

Російсько-Білоруські військові навчання “Захід-2021” розпочалися 9 вересня. Протягом тижня на полігонах двох країн в них візьмуть участь до 200 тисяч військових з 10 країн. У Білорусі їх проведуть на чотирьох полігонах, в Росії – на дев’яти, а саме: 230-й загальновійськовий полігон “Обуз-Лесновський”, 174-й навчальний полігон ВПС і військ ППО “Доманівський”, 210-й авіаційний полігон “Ружанський”, а також полігони “Брестський”, “Кирилівський”, “Струги Червоні”, “Муліно”, “Погоново”, “Хмелівка”, “Правдинський”, “Добровольський”, “Дорогобуж”, “Вольський”.Головна особливість нинішніх навчань – в безпрецедентності їх розмаху. На ці маневри МО РФ збирає близько 200 тис. чоловік особового складу, 80 одиниць авіації, 760 – бойової техніки, 15 кораблів. Варто очікувати залучення сил не тільки Західного військового округу РФ, але і інших округів. Під назвою “Захід” аналогічні навчання до сих пір проходили раз в два роки в Білорусі і РФ, і їх поєднували з маневрами Колективних сил оперативного реагування (КСОР) країн-учасниць ОДКБ. В цьогорічних навчаннях буде задіяно значно більше військ, а програма їх набагато різноманітніша, ніж у аналогічних навчаннях минулих років. До другої їх частини – на території Росії – приєднаються військові з восьми держав – Вірменії, Казахстану, Таджикистану, Індії, Киргизстану, Монголії, Сербії та Шрі-Ланки. А збройні сили Китаю, В’єтнаму, М’янми, Пакистану та Узбекистану делегують військових спостерігачів.Цілком зрозуміло, що такі масові військові ігрища є ні чим іншим, ніж спробою Кремля в черговий раз вразити та залякати світові спільноту. Якщо не виходить вразити інших інтелектуальними чи промисловими досягненнями, єдине, що залишається – побряцати зброєю. Хоча, на думку експертів, Росія навряд чи може вразити реальною військовою міццю або новітньою зброєю.Хіба що черговим «літакопадом»…Як би там не було, проведення такого масштабного військового дійства потребує виділення значних коштів. На тлі швидкого зубожіння простих росіян, такі «ігрища» виглядають в очах населення країни, як бенкет під час чуми. Зважаючи на стрімке падіння рейтингів правлячої партії напередодні виборів до Держдуми РФ, Кремль, для зменшення негативних емоцій збоку людей, вигадав чергову примітивну казочку про зовнішню загрозу для Росії…Міноборони Білорусі заявляє, що військові російсько-білоруські навчання “Захід-2021” будуть носити суто оборонний характер. Під час навчань відпрацюють сценарій міфічного «загострення міжнародних протиріч, який призводить до розв’язування агресії проти Союзної держави». Росія і Білорусь будуть протистояти «діяльності незаконних збройних формувань, сепаратистських і міжнародних терористичних організацій, що мають зовнішню підтримку».З Білоруссю все зрозуміло… Крісло під «картопляним диктатором» хитається все більше і більше. Тому Лукашенко спить і бачить, як його, «під білі рученьки» ведуть до Гааги у супроводі конвою з тих, над ким він вже багато років знущається та кого знищує, перетворивши Білорусь на диктаторський концентраційний табір. Ведуть, разом із Путіним, в якого він вчиться нелюдському відношенню до свободи та демократії, та якого навіть дещо «переплюнув». Що сниться Путіну – невідомо. Але «зовнішня загроза» використовується Кремлем як спроба замінити такі жадані «національні скрепи», постійний пошук яких завів Путіна та Ко у «глухий кут» міжнародної ізоляції.Агітаційна машина Кремля напередодні навчань «Захід 2021» активно розповсюджує фейкові погрози для Росії та Білорусі з боку країн НАТО, США, України, Польщі, країн Балтії. З усіх напрямків вороги!«5 вересня в Польщі почалася найбільша за останні роки операція з передислокації військ з заходу республіки на полігони на сході країни. Захід проводить 12-я Щецинська механізована дивізія. У навчанні беруть участь близько 4 тисяч військовослужбовців і майже 1 тисяча одиниць військової техніки. В двох польських районах, які межують з Білоруссю, вже введений режим надзвичайного стану під причиною напливу нелегальних мігрантів».«З 30 серпня по 3 жовтня в Латвії проходять навчання Національних збройних сил «Namejs 2 021» за участю країн НАТО, де задіяно понад 9 тис. військових. Одне з офіційних завдань тренувань – реалізація тактичних операцій в гібридному і звичайному конфліктах».«У Литві війська вже розгорнуті уздовж білоруського кордону».«Українські військові навчання «Об’єднані зусилля – 2021» за участю військовослужбовців з 15 країн – членів НАТО і партнерів альянсу пройдуть на Україні в кінці вересня, з 20 вересня по 1 жовтня».«Очікується, що після підписання інтеграційних дорожніх карт в рамках Союзної держави, узгодження яких президентами двох країн відбудеться в Москві 9 вересня, а їх затвердження заплановано на жовтень 2021 року, в Білорусії можуть знову спалахнути масові протести підігріті ззовні, кінцевою метою яких буде насильницьке усунення від влади президента Лукашенка».«Можливо, що концентрація військ НАТО навколо Білорусії як раз і пов’язана саме з підтримкою спроби зміни влади в Білорусії і подальшої зміни зовнішньополітичного вектора країни».Бла-бла-бла… Путін та Лукашенко завзято шукають «чорну кішку у темній кімнаті», достеменно розуміючи, що її там немає. Пусті безпідставні розмови про «загрозу» лише прикривають справжні наміри обох пристаркуватих диктаторів «Союзних країн».А які можуть бути наміри у диктаторів – зрозуміло практично кожному. Сучасна путінська Росія – ось єдина справжня загроза, проти якої людству реально потрібне справжнє об’єднання зусиль для збереження стабільного розвитку, миру та спокою.