Як на окупованій Росією частині українського Донбасу кремлівські пропагандисти влаштовували вибори до Держдуми

Ось і відгриміли переможними литаврами чергові вибори до Держдуми РФ. Ну не те щоб то були «вибори» в повному розумінні слова, бо вибору як такого в росіян не було: цього року російська влада безсоромно застосувала практично всі засоби й методи фальсифікацій волевиявлення.

На тлі загальноросійської виборчої вакханалії блюзнірства та брехні голосувало на виборах до Держдуми РФ і населення окупованих Кремлем територій України — «ЛНР» та «ДНР». Усе пройшло «тихо та спокійно». А як ще на окупованих територіях могло пройти голосування, до якого влада готувалася, як до військових дій? Готувалася задовго до початку виборчої кампанії, застосовуючи як адміністративно-окупаційний вплив, так і казочки про «русский мир», що «так чекає нових росіян», котрі не змогли виїхати з окупованих територій і залишилися на теренах невизнаних республік.

Влада «ДНР» повідомила, що в так званій республіці відкрито 256 дільниць, на яких «новим» громадянам РФ допомагали зареєструватися на сайті держпослуг і отримати доступ до дистанційного голосування. Понад 150 аналогічних дільниць було відкрито в «ЛНР».

Влітку поточного року в «республіках» було розгорнуто кампанію з видачі свідоцтв про соціальне страхування — СНИЛС («страховой номер индивидуального лицевого счета»). Раніше жителі невизнаних республік, які отримують російські паспорти за спрощеним порядком, могли оформити СНИЛС тільки після реєстрації в одному з регіонів РФ. Спеціально під вибори цю процедуру спростили.

Для тих, хто з якихось причин не міг узяти участі в дистанційному голосуванні, влада самопроголошених республік організувала масове підвезення на територію Ростовської області. Голосували жителі ОРДЛО на спеціально відкритій 91-й дільниці, розміщеній здебільшого вздовж кордону з Україною. Голосувати «бажані й рівноправні» жителі окупованих територій могли тільки за одномандатними списками, бо в паспортах РФ, які їм так масово й нав’язливо видають на територіях «ЛНР» та «ДНР», немає даних про реєстрацію.

Для перевезення «нових громадян Росії» на вибори в Держдуму було задіяно 825 автобусів та 12 потягів. На кордоні на час проведення голосування спеціально розвантажили рух транспорту, налякавши заздалегідь усіх «цивільних» можливими обмеженнями руху. Під вибори в «ДНР» продовжили до 30 вересня скасування комендантської години у вихідні. Мало того, саме на ці вибори окремим указом вільною від обмежень зробили й ніч із неділі на понеділок: багато автобусів поверталися, за місцевими мірками, зовсім пізно… Людей агітували безкоштовним сухим пайком та можливістю відвідати продовольчі магазини на території Ростовської області (бо ціни на продукти харчування на «материковій частині РФ» значно нижчі від цін на окупованих територіях Донбасу).

На пресконференції за підсумками голосування голова Ростовського виборчкому Андрій Буров заявив, що близько 50 тисяч «нових росіян» з «ДНР» та «ЛНР» на виборах депутатів Держдуми змогли проголосувати на території Ростовської області. За його словами, для участі в електронному голосуванні на сайті Дистанційного електронного голосування (ДЕГ) зареєструвалося 162 тисячі жителів українського Донбасу. З них у голосуванні взяло участь близько 150 тисяч (понад 93%).

Про реальний масштаб фальсифікації голосів можна тільки здогадуватися. Зазвичай списки виборців, зареєстрованих на виборчій дільниці, щоб запобігти дублюванню голосів виборців узгоджуються з ТВК, де їхні прізвища перевіряються і вносяться до системи ДАС «Вибори». Та на цьогорічних виборах прізвищ виборців з окупованого Донбасу ніхто не перевіряв і не вносив до системи. Тому влада мала можливість «тиражувати» виборців на різних дільницях на власний розсуд і на власну потребу.

«Вибори» в самопроголошених республіках Донбасу характеризуються практично повною відсутністю конкуренції російських політичних партій за місцевого виборця та будь-якої місцевої проблематики в передвиборних обіцянках. Звісно, жодних мереж партійних спостерігачів у селах Ростовської області ніхто не помітив. Нікому було відправляти повідомлення про «каруселі», інциденти й підтасовки. Безальтернативна «Единая Россия» (ЕР) не залишила шансів нікому. Реклами інших партій РФ в «ДНР» та «ЛНР» не було в принципі. Тільки ЕР. Та ще скрізь у містах уздовж вулиць і трас за кілька тижнів до виборів встановили однотипні рекламні щити з написом «Россия наш выбор» та закликами голосувати дистанційно й особисто.

Фото, надане автором

Щоб надати вигляду «масовості та добровільності» голосуванню на окупованих територіях, було активізовано діяльність прокремлівських громадських організацій на кшталт «Общественное движение «Донецкая Республика», активісти яких потім стали «кураторами» груп, котрі вивозилися для голосування на територію Ростовської області.

«Единая Россия» повністю домінувала в місцевому інформаційному полі: в партію вступили всі публічні люди «ДНР», у Донецьку відбувся з’їзд «прибічників» ЕР, під егідою партії в самопроголошену республіку завозили вакцини, проводили масові заходи та молодіжні фестивалі на кшталт «Море-Ліс», під час яких всіх охочих вивозили до моря в Донецькій області та в ліс у Луганській по черзі. Чого тільки варті гучні святкування «дня народження» Макіївки, Дебальцевого та Ясинуватої за організаційної підтримки партії «Единая Россия»!

Фото, надане автором

Завдяки проукраїнським групам інформаційного спротиву було отримано матеріали приватного листування посадовців невизнаних республік «ЛНР» та «ДНР», оприлюднені нижче. З цих матеріалів стає зрозуміло, як працює машина російської пропаганди в ОРДЛО.

Основною умовою функціонування ЗМІ (друкованих, електронних, радіо та телебачення) на окупованих територіях є повна лояльність до окупаційних адміністрацій. Природно, свободи слова в «ДНР» та «ЛНР» немає. Контроль над засобами масової інформації покладається на окупаційне «міністерство інформації», підпорядковане особисто Денису Пушиліну, повністю підконтрольному Кремлю. І якщо місцеві ЗМІ, якими керує окупаційна адміністрація, отримують команду агітувати жителів за партію «Единая Россия», то це означає, що «голова псевдореспубліки» отримав відповідне розпорядження з Москви, поставив завдання «міністерству інформації», яке, своєю чергою, розіслало відповідні вказівки редакторам газет, журналів, сайтів та адміністраторам сторінок у соцмережах.

Такі «вказівки» чітко простежуються в листуванні колишнього чиновника «міністерства інформації ДНР», а нині — наближеного до окупаційної адміністрації донецького журналіста і блогера Олексія Акутіна з Мариною Воронковою, головною редакторкою газети «Родина», що виходить в окупованому Росією Харцизьку Донецької області.

Фото, надане автором

На практиці це виглядає так. Пропагандистам ставиться завдання висвітлити тему реєстрації в системі дистанційного електронного голосування. І пропонується, аби було зрозуміліше пересічним жителям окупованих територій, наводити конкретні приклади, бажано місцевих «авторитетів» та лідерів громадської думки — депутатів, чиновників…

Фото, надане автором

Проросійським ЗМІ було поставлено завдання тиражувати такі теми, як допомога партії «Единая Россия» жителям Донбасу з першого дня війни. Активно висвітлювалася головна роль цієї партії у «підвищенні соціальних стандартів» «нових росіян» (а жителі окупованого Донбасу для російських пропагандистів тепер теж «росіяни»). Широко висвітлювалася «потужна підтримка ЕР «ДНР» та «ЛНР» на міжнародній арені, а гуманітарні місії на Донбасі — як заслуга лише «Единой Россия». Певна річ, насаджувалася думка, що за ці всі «досягнення та допомогу» народ Донбасу «просто зобов’язаний» підтримати «єдиноросів» на виборах!

Фото, надане автором

Зважаючи на таку масовану медійну підготовку, використання адміністративного примусу, вжиті ресурси та повну відсутність виборчої агітаційної конкуренції, ЦВК могла «намалювати» будь-які результати голосування. Мабуть, лише «природна скромність» Кремля стала на заваді стовідсотковому результату для путінської ЕР по Ростовській області, де голосували жителі окупованих територій. За результатами виборів 17–19 вересня, в Ростовській області перемогу на виборах здобула партія «Единая Россия»: за неї проголосувало «лише» 663 582 виборці, що становить 52% від кількості дійсних бюлетенів.

Кремль, укотре знехтувавши долями мирних людей та майбутнім окупованого українського Донбасу, святкує перемогу. Яку він, як завжди, отримав примусом та порожніми брехливими обіцянками «світлого майбутнього в єдиному економічному й політичному просторі з Росією».

Автор: Юрій Федоренко.

Бійців Медведчука знову взяли на торгівлі зброєю

В той час як Віктор Медведчук відсиджується за кулісами політичної буденності і фактично відсторонений від афер «Опозиційної платформи – за життя» та контролю за власною кишеньковою гвардією, бійці псевдоохоронної банди «Шторм» в черговий раз насолили авторитету свого протектора.

Сьогодні правоохоронці відзвітували про затримання на Київщині групи осіб, які намагалися продати зброю у Фастові. Про це стало відомо з повідомлення прес-служби Київської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що троє мешканців Фастова, які вже потрапляли у поле зору правоохоронців напередодні проведення місцевих виборів у якості тітушок ОПЗЖ, вирішили реалізовувати пістолет-кулемет «Скорпіон» іноземного виробництва за 65 тис грн.

Відзначається, що вже задокументовано кілька епізодів продажу вогнепальної зброї та боєприпасів затриманими особами, у т.ч. під прикриттям псевдоохоронної фірми «Шторм».

Фірма доволі довго позиціонувалась як особиста охоронна структура «Опозиційної платформи – за життя», але під патронатом одіозного однопартійця Віктора Чорного опікувалась далеко не тільки особистою охороною сім’ї і будівельного бізнесу Медведчука.

«Тітушок» під виглядом громадських активістів та членів спортивного об’єднання залучали до силових заходів під час рейдерських захоплень, також вони брали участь у мітингах і протестних акціях. Слідством встановлено, що «спортсмени» Медведчука вже декілька років підзаробляли на продажі зброї та наркотиків та навіть зберігали вибухівку, зброю та боєприпаси.

На разі в Нацполіції вирішується питання про повідомлення чоловікам про підозру й обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Джерело.

Росія завдає удару у відповідь: за що був убитий Олександр Литвиненко

Сучасна верхівка влади Кремля злочинна. Крім розкрадання адміністративного ресурсу, коаліція влади розв’язує війни, підтримує диктаторів, репресує протестувальників, бере участь у змовах проти народів. Це робиться з однією єдиною метою – утримати владу, збагатити себе і своїх наближених. Але для цього їм також потрібно усувати тих, хто хоче розповісти про методи чинної влади. Однією з жертв режиму став Олександр Литвиненко.

1 листопада, відразу після того, як Олександр Литвиненко отримав британське громадянство, він зустрівся по роботі з двома колишніми колегами, в барі готелю «Міленіум».

Литвиненко на камерах зовнішнього спостереження, тільки що вийшов з бару готелю «Міленіум»

Через 2 два дні він був госпіталізований в лікарню з ознаками отруєння – блювотою і гострими болями.

Литвиненко розповів лікарям, що він колишній співробітника ФСБ і що його отруїли колишні товариші по роботі. Після, жертву отруєння перевезли в університетську лікарню Лондона і приставили до його палати охорону з поліції. За словами дружини Литвиненка Марини, вже тоді його почали допитувати поліціянти, відпрацьовуючи версію спроби вбивства.

Аналіз крові Олександра Литвиненка свідчив про катастрофічне зниження кількості лейкоцитів. Як розповіли пізніше лікарі, його привезли з симптомами кістково-мозкової недостатності. Він почав втрачати волосся.

Олександр Литвиненко в лондонській лікарні

“Його внутрішні органи відмовлялися працювати один за іншим. Почалося з печінки, потім дуже швидко відмовили нирки і потім серце. Ми бачили, що програємо битву за його життя прямо на очах”, – розповів лікар Аміт Атвані, який працював з Литвиненком. Персонал лікарні був в замішанні, оскільки ніхто не розумів, що насправді відбувається з Олександром.

Крім того, що з колишнім співробітником ФСБ постійно перебували поліціянти, поруч з ним також були присутні представники Міністерства оборони і інші люди в цивільному одязі.
“У палаті перебували найрізноманітніші люди. Там знаходилися співробітники поліції, але серед них, напевно, знаходилися люди з розвідслужб і, цілком можливо, шпигуни”, – говорить Джон Голдстоун, лікар університетської лікарні Лондона.

Через кілька днів після надходження в лікарню, лікарі скликали консиліум, в складі різних медичних фахівців, на якому вони розглядали всі можливі варіанти хвороб і лікування. Було прийнято рішення піти на крайній захід – зразки аналізів послали в секретний центр ядерних досліджень в «Олдер Марстон», де раніше була створена британська ядерна бомба.

Там вдалося дізнатися, як було визначено джерело отруєння. Спочатку, проби, взяті у Литвиненка, піддали спектроскопічному аналізу. Професор Іен Щіпсі пояснив, що це за аналіз: “Ми беремо зразок і поміщаємо його в посудину з дуже чутливим детектором радіації. Потім ми створюємо в цьому обсязі вакуум, викачуючи все повітря. Після детектор дає дані про присутні в зразку сліди радіоактивних елементів.

У «Олдер Марстон» спочатку шукали сліди гамма-випромінювання. Потім фахівці помітили слабкі сліди радіації іншого типу. Варто відзначити, що це стало чистою випадковістю, адже вчений, який виявив джерело випромінювання, мимоволі почув, як про дослідження говорять його колеги, що займаються зразками аналізів з лікарні. Річ в тому, що саме цей вчений брав участь у створенні британської атомної бомби, тому легко визначив сліди полонію в аналізах, адже цей елемент є дуже важливим компонентом в ядерному заряді. “Полоній небезпечний на 100%. Потрапляючи в організм, він починає руйнувати клітини і тканини. Для того, щоб легко розпізнати полоній в аналізах, фахівцю необхідний великий досвід, але якщо він є, то це, все одно, що розпізнати в натовпі свого давнього знайомого”, – говорить фізик Іен Щіпсі.

Наслідки того, що Олександр Литвиненко був отруєний радіоактивним полонієм, для громадськості були дуже серйозними. Полоній-210 є ізотопом з високою радіоактивністю. Державні органи отримали попередження про те, що в місті, можливо, сталося радіоактивне забруднення.

«Агентство з захисту здоров’я» терміново зібрало групу з 20 експертів. Вони працювали всю ніч і виявили сліди полонію в літаках, на яких учасники цієї справи прилетіли в Лондон, на стадіоні, в ресторанах, в готелі. Також довелося опечатати палату Литвиненка, щоб не наражати на небезпеку здоров’я персоналу. Така ж процедура була пророблена і з будинком Олександра.

Медики також говорять, що якби не випадково виявлений полоній в організмі колишнього співробітника ФСБ, вони не змогли б поставити діагноз і про причини смерті Литвиненка так ніхто і не дізнався б.

Урядовий комітет з надзвичайних справ «Кобра» провів чотири засідання за один тиждень, після вбивства громадянина Великобританії. Вони прийняли рішення йти по слідах, залишених радіоактивним елементом в літаках, поїздах, готелях, столах і стільцях.

Зазначені ділянки, де було зафіксовано присутність підвищеного радіаційного фону, викликаного забрудненням полонієм-210

Завдяки залишеним слідам і камерам відеоспостереження, вдалося впізнати головних підозрюваних – Андрія Лугового і Дмитра Ковтуна. Вони прибули на зустріч з Литвиненком, вході якої Олександр був отруєний. На записах видно, як спочатку до вбиральні входить Луговий, тримаючи руку в кишені. Через п’ятнадцять хвилин, після того, як Луговий вийшов, до вбиральні зайшов Ковтун. Провівши там три хвилини, він залишив приміщення. Після у вбиральні були виявлені сліди сильного забруднення полонієм на унітазі, умивальнику і сушарці для рук.

Дмитро Ковтун розмовляє по телефону в готелі Міленіум
Андрій Луговий заходить до вбиральні готелю
Дмитро Ковтун зайшов в те ж місце, що і Луговий, через п’ятнадцять хвилин
Ковтун залишає вбиральню через три хвилини
Луговий і Ковтун їдуть на таксі після зустрічі з Литвиненком

Слід полонію бере початок 16 жовтня 2016 року, коли Олександр зустрівся з обома підозрюваними. Ймовірно, це був перший день спроби вбивства Литвиненка. Суші бар, в якому вони зустрілися, також був сильно забруднений полонієм.

Суші бар, в якому вперше зустрілися Луговий, Ковтун і Литвиненко

Після, підозрювані провели ніч в готелі «Best Western». В їхніх номерах також були сліди сильного радіаційного забруднення.

Готель, в якому проживали Ковтун та Литвиненко

Андрій Луговий знову прибув в Лондон 25 жовтня. Його номер в готелі «Sheraton» сильно фонив, як і місцева пральня.

Готель Sheraton, в якому зупинився Луговий, який прибув в Лондон вдруге

1 листопада 2016 року Ковтун вилетів з Москви до Гамбурга, де також були виявлені сліди радіаційного забруднення.

Прибуття Ковтуна в Гамбург

В той же день підозрювані зустрілися з жертвою і сліди полонію повністю збіглися в точці їхньої зустрічі.

У травні 2007 року тодішній директор прокурорської служби Лондона Кен Макдональд рекомендував кримінальне розслідування у цій справі. “Це не було випадковим вбивством. Воно мало чітку мету і в ньому простежувалася участь держави”, – пояснив Макдональд.

Стало серйозне питання: чи була причетна до вбивства російська держава? Існують переконливі докази, що це так. За словами професора фізика Нормана Домбі, закрите місто Саров – це єдине місце, де могли добути на військовому атомному реакторі радіоактивний ізотоп полоній-210. “Ніяким іншим способом його отримати неможливо. Все виробництво полонію-210 регулюється державою, як і його перевезення, і використання”.

Причина, по якій була спланована операція по ліквідації Литвиненка через шість років, після його міграції в Англію, дуже проста. За час служби він знайшов дуже впливових ворогів. З точки зору російської держави, Олександр Литвиненко був агентом, який зрадив “своїх”. У листопаді 1998 року, на пресконференції він звинуватив російські спецслужби в корупції і вбивстві опонентів, після чого він став ворогом держави. Його тримали у в’язниці майже рік.

Після звільнення друг Литвиненка Юрій Фельштинський запитав у генерала ФСБ, чи може Олександр почуватися в безпеці? “Він сказав мені, що Литвиненко вчинив зраду. У «конторі» за це передбачена смерть. Його ніколи не виправдають і не пробачать. І якби він зустрів Олександра в темному провулку, то вбив би його власними руками”, – переказав промову генерала Фельштинський.

Після втечі до Лондона Литвиненко став консультантом з питань безпеки. Пізніше стало відомо, що він почав співпрацювати з «Мі 6». Проте причиною його вбивства стала не співпраця з британською розвідкою. Річ в тому, що він переступив відразу дві “червоні лінії”.

Першою рисою стали звинувачення Литвиненка на адресу ФСБ з приводу вибухів житлових будинків у Москві в 1999 році. Тоді загинули 300 осіб. Путін поклав провину за це на чеченців і оголосив актом тероризму. Олександр став співавтором книги «ФСБ підриває Росію». Сенсаційне звинувачення проти російських спецслужб в здійсненні вибухів в Москві, щоб виправдати війну в Чечні. Росія завжди заперечувала це. Вибухи будинків допомогли Путіну виграти президентські перегони. Реакція населення була такою, що “нам тепер потрібен сильний лідер”.

Литвиненко і його книга «ФСБ підриває Росію»

Другою “червоною лінією” стала стаття, яку він написав у липні 2006 року, за чотири місяці до його вбивства. У статті, Литвиненко зробив кілька ризикованих заяв, стверджуючи, що Путін “розтліває малолітніх”. В основному вони ґрунтувалися на знімку президента, який цілує хлопчика. Путін заявляв, що за цим поцілунком нічого не стоїть, проте – звинувачення були небезпечними.

Стаття Литвиненка про звинувачення Путіна
Путін цілує хлопчика

Офіційно Росія продовжує заперечувати будь-яку причетність до вбивства, проте дії говорять голосніше за будь-які слова. Андрій Луговий став членом парламенту в 2007 році, що дало йому імунітет від судового переслідування. Також Луговий був нагороджений орденом «За заслуги перед вітчизною». Підозрюваний стверджує, що став об’єктом цькування. Інший підозрюваний Дмитро Ковтун повинен був давати свідчення у справі Литвиненка у Високому суді Лондона по відеозв’язку з Росії. Однак в останній момент стало відомо, що цього не станеться. Ще одним доказом того, що до вбивства була причетна Росія, є слухання секретного свідчення спецслужб в суді Лондона. Незважаючи на те, що проти Лугового були введені санкції, російський уряд, а також спецслужби залишилися безкарними. Це дало можливість правлячому режиму і далі ліквідувати “зрадників батьківщини” і політичних опонентів так само.

Джерело.

Путін і Білорусь: історія чергової анексії

17 вересня Білорусь вперше відзначала нове свято – День народної єдності. Він сягає корінням до подій 17 вересня 1939 року, коли в результаті «визвольного» походу Червоної армії були возз’єднані Західна Білорусія і БРСР, розділені в 1921-му за підсумками Ризького мирного договору. Таке «возз’єднання» було обговорено в серпні 1939 року в таємному протоколі так званого пакту Молотова-Ріббентропа, укладеного між СРСР та нацистською Німеччиною.

Минуло трохи більше двох тижнів після нападу Гітлера на Польщу і початку Другої світової війни. У вторгненні брали участь понад 4 тисяч радянських танків і понад 600 тисяч чоловік. Причому Радянський Союз почав вторгнення без оголошення війни, попри підписаний з Польщею Пакт про ненапад. Опір було незначним, тому що значна частина польських солдатів в цей час була задіяла в боях з вермахтом. Тим більше, що Верховний головнокомандувач польської армії Едвард Ридз-Смігли заявив: «З більшовиками не битися».

82 роки минуло з того часу, коли остання надія Польщі уникнути окупації була втрачена. Натомість, білоруси отримали надію жити у власній, нарешті возз’єднаній державі. Вільній та незалежній. Якщо життя у складі СРСР можна назвати незалежністю та свободою…Після розвалу СРСР, 27 липня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет Білорусі, а вже 25 вересня 1991 на картах з’явилася нова незалежна країна – Республіка Білорусь.

Та чи потрібна Білорусь незалежна правонаступнику кривавого СРСР – Росії? Звісно, що ні. Кремль розглядає таку «братню» за постійними заявами керівництва Росії країну виключно як «прикордонний бастіон», що буде стояти «на захисті» Росії від Європейської цивілізації та демократичних цінностей. Або як військовий плацдарм для реалізації новоімперських мрій про світове панування. За останні роки самопроголошений «президент» Лукашенко під патронатом Путіна вже провів достатню підготовчу роботу, перетворивши вільну Білорусь на політичну в’язницю незгодних з диктаторською прокремлівською владою. Та Кремлю цього замало.

Напередодні завершилися тижневі масштабні військові навчання «Захід 2021» за участі більш ніж 200 000 вояків з Росії та Білорусі, які Кремль проводив під легендою міфічної «західної загрози» та можливого «захисту дружньої країни Білорусі». При цьому офіційні особи різних рівнів як в Москві, так і в Мінську дружно повторювали: маневри носять виключно оборонний характер і ні проти кого не спрямовані. У переважної більшості експертів виникає питання, навіщо тоді такий масштаб маневрів: в них були задіяні близько 200 тисяч осіб, понад 80 літаків і вертольотів, до 760 одиниць бойової техніки, в тому числі понад 290 танків, понад 240 знарядь, реактивних систем залпового вогню і мінометів, близько 15 кораблів? Тим більше, що частина цьогорічних навчань була присвячена відпрацюванню таємного розгортання військ. А це передбачає наступальні операції. Крім того на цих навчаннях велика увага приділялася повітряно-десантним військ і штурмовим підрозділами, які використовуються практично виключно для наступальних операцій. Для оборони вони не придатні, їх завдання полягає в тому, щоб захопити плацдарм в неглибокому тилу противника і утримувати його до підходу основних частин.

Це все свідчить про те, що в ході навчань відпрацьовувалися наступальні операції, а не операції по захисту від незрозумілої «західної загрози».

Тому, очевидно, Кремль відводить Білорусі роль наступального плацдарму на західному напрямку. Чи готова Білорусь до «чужої» війни на власні території? Звісно, що прості білоруси будуть категорично проти такого розвитку подій. Але думка власного народу абсолютно не цікава диктатору Лукашенко, який вже повністю проявив себе тотальним насильницьким придушенням волі народу після так званих «вільних та чесних виборів» 2020 року. Тим більше, що можливість посилення народного невдоволення диктаторською владою та можливе притягнення до відповідальності за злочини проти власного населення – це не якась то міфічна «західна загроза», а цілком можливий розвиток подія для «картопляного диктатора».

Єдине спасіння від «народного гніву» Лукашенко вбачає у повній капітуляції перед Кремлем та перетворенні країни на буферну зону Росії з повноцінним розміщенням російських військ на території Білорусі для придушення будь яких проявів народного незадоволення. Путін отримує плацдарм, режим Лукашенка – вояків-опричників. Всі задоволені… Крім самих білорусів…

«Синьоока» Білорусь поступово перетворюється на військовий табір окупаційних військ Путіна та тюрму для білорусів.

І це – проти природно та недопустимо! Тому зараз необхідно максимально привернути увагу демократичного суспільства до «поглинання» вільної країни Білорусь Путінською Росією та спільними зусиллями зупинити агресивні наміри Кремля по перетворенню незалежної Республіки Білорусь на «зону» бойових дій та насильства! 

Автор: Юрій Федоренко.

Росія стала колискою неонацизму: скільки в РФ діють праворадикальних організацій

Згідно зі статистикою, в Росії відбувається набагато більше злочинів на расовому ґрунті, ніж в інших країнах. У РФ щорічно гине понад 4500 осіб від нападу праворадикалів.

Про це пише дослідник-аналітик Курбан Вахідов.

Кремль, а слідом за ним близькі до влади пропагандисти і політологи люблять називати українську владу «фашистською». Їх не бентежить, що президент Володимир Зеленський зовсім не схожий на харизматичного диктатора, що «політичний режим» в Україні далекий від авторитарного, а праві партії і рухи націоналістичного спрямування ледве набирають всі разом 7-10 відсотків голосів.

Помірні фашистські організації Росії – 23:
Російський загальнонародний союз – РЗС
Національно-Демократична Партія – НДП
Нова Сила
ЕО Росіяни
Велика Росія – ВР
Націонал-демократичний альянс – НДА
Народний собор – НС
Російський Імперський Рух – РІР
НСР (Національний Союз Росії)
Собор російського народу – СРН
Російський громадський рух – РГР
Національний російський визвольний рух – НРВР
Партія захисту російської Конституції «Русь» – ПЗРК «Русь»
Націонал-патріоти Росії – НПР
Націонал-демократичний рух «Російський Цивільний Союз» – НДР РЦС
Нація Свободи – НС
Російський Націонал-патріотичний рух
Опір
Національна Соціалістична Ініціатива – НСІ
Конгрес російських громад
Реструкт
ГР “РАССВЕТ” (Громадський Рух “РАССВЕТ”)
Національна організація російських мусульман

Радикальні – 22 організації:
Народне ополчення імені Мініна і Пожарського – НОМП
Інша Росія
Російський Фронт Визволення «Пам’ять» – РФВ «Пам’ять»
ООПД «Російська національна єдність» – “Гвардія Баркашова”
ВОПД «Російська національна єдність» – ВОПД РНЄ
Рух «Олександр Баркашов»
Національно-державна партія Росії – НДПР
Народна національна партія – ННП
Істинна російська національна єдність – ІРНЄ
Балтійський Авангард Російського Опору – БАРО
Російський об’єднаний національний альянс (РОНА)
Гвардія Христа
Національна спілка – НС
Союз православних хоругвеносців- СПХ
Союз російського народа – СРН
Північне братство – ПБ
Чорна Сотня
Рух Парабелум
Націонал-соціалістична партія Русі – НСПР
Партія Свободи – ПС
Російський Образ
Націонал-синдикалістський наступ – НСН

Заборонені – 8 організацій
Рух проти нелегальної імміграції – РПНІ
Націонал-соціалістичне суспільство – НСС
Націонал-більшовицька партія – НБП
Слов’янський союз – СС
Фронт націонал-революційної дії (ФНРД)
Російський загальнонаціональний союз – РЗНС
Ліга оборони Москви
Формат 18

Для уточнення російські громадські працівники вивчали, скільки в Україні правих організацій – виявилося чотири. ЧОТИРИ організації націоналістичного спрямування, «нацистськими» які може вважати хіба що російська пропаганда. Організації в Україні:
ВО Свобода
Конгрес українських націоналістів
УНА-УНСО
Українська національна асамблея, на базі якої нещодавно створений Правий Сектор.

І ВСЕ! Так які ще потрібні докази? Які ще потрібні аргументи, щоб довести – сучасна Росія – це і є Четвертий Рейх?! Не знаю як європейці, але азербайджанці, грузини, татари, дагестанці, північно-кавказці, казахи, узбеки, туркмени, киргизи, таджики, башкири, чуваші та інші тюркські народи Росії хочуть бути подалі від такої країни. І якщо не на іншому континенті, то хоча б рови по межі, і десятиметровий паркан”, – пише Курбан Вахідов.

Джерело.

Громадська спілка РПЦвУ «Миряни» та запланований т.зв. «Чорногорський сценарій»

Як і очікувалося, новостворена громадська організація «Миряни», на чолі з РПЦвУ, дуже швидко і дуже ґрунтовно увірвалася в інформаційний потік українського сегмента.

ГО “Миряни”, було засновано на початку цього року, хоча свою активну діяльність організація розпочала лише на початку червня. І почала її з вже нам добре відомих наративів, спрямованих на дестабілізацію суспільно-громадського порядку в Україні, що в свою чергу, при позитивному розвитку подій для даної структури, має на меті як мінімум зірвати візит Вселенського патріарха в Україну, на 30-річчя Незалежності, а як максимум — реалізувати у нас в країні т.зв. «Чорногорський сценарій».

Про те, що РПЦвУ намір реалізувати в Україні «Чорногорський сценарій» стало очевидно досить давно. Це було очевидно ще на початку 2020 року. Причому, проєкт цей зародився відразу після того, як в самій Чорногорії його успішно вдалося реалізувати Сербській православній церкві, під пильним наглядом РПЦ і ГУ ГШ ЗС РФ (ГРУ), агенти якого навіть проводили консультації з сербським духовенством, і так само з РПЦвУ.

Саме митрополит РПЦвУ Онуфрій був відправлений патріархом Кирилом в Чорногорію для участі в комплексі пропагандистських акцій спільно з митрополитом Чорногорським і Приморським Амфілохієм (Радовичем). Але, пандемія коронавірусу і суворі карантинні заходи завадили РПЦвУ реалізувати даний сценарій, обмеживши цей період лише інформаційними кампаніями.

З іншого боку, пандемія дозволила РПЦвУ провести найширший спектр епідеміологічних диверсій.

Так, під патронатом РПЦвУ, починаючи з 2020 року, поширювалися фейки, у зв’язку з прибуттям в Україну перших евакуйованих українців з Ухані, був реалізований терористичний акт, по сприянню максимальному зараженню прихожан коронавірусом на Вербну неділю та Великдень, з подальшою деструктивною інформаційною хвилею про «гоніння церкви». Почався новий етап дестабілізації нашої країни даною структурою. Причому його організатори навіть не приховують, що лекала зняті з «чорногорської» методички.

Варто відзначити, на початку 2021 року активна фаза діяльності ГО “Миряни” була знижена, оскільки саме в цей період мали місце внутрішні тертя в структурі, як філії, так і материнській компанії, з офісом в Даниловому монастирі. Зокрема, РПЦвУ перебувала в стані транзиту заступництва, від табору Вадима Новінського, який вважався до недавну абсолютним монополістом у релігійних питаннях філії РПЦ в Україні, до табору Віктора Медведчука.

Це, до речі кажучи, виявлялося і в методах, які РПЦвУ в своїх акціях запозичила у ОПЗЖ. Але, після того, як медійні майданчики Медведчука, 112UA. ZiK і NewsONE були закриті, головним рупором пропаганди «русского мира» в Україні стала саме РПЦвУ. По суті, на сьогодні, саме РПЦвУ має наймасштабнішу «аудиторію» з числа прихожан, яким під час проповідей, регулярно і масово, вливаються основні наративи російської пропаганди. Жоден телеканал Віктора Медведчука не міг похвалитися настільки широкою аудиторією, що опинилася одночасно під впливом тих, з ким і сперечатися заборонено — адже вони «святі люди!»

І під акомпанемент збігу всіх цих подій, виникає нова структура «Миряни», яка спочатку створювалася як рупор незгоди з перейменуванням УПЦ МП в РПЦвУ, але будучи багатопрофільною структурою, яка до того ж отримала медійну підтримку від тих, хто є розкритими агентами російської розвідки, буде охоплювати куди більше напрямків і цілей.

Очевидно, що однією з них є реалізація «Чорногірського сценарію» в Україні, або, хоча б його подібності. І головним рупором цього проєкту стане саме новий бренд РПЦвУ — «Миряни». Чи доречніше буде сказати – новий бренд російської розвідки в Україні, під прикриттям РПЦвУ.

Кремль ігнорує факти, викладені в розслідуваннях Навального

Олексій Навальний, російський опозиціонер, організатор Фонду по боротьбі з корупцією протягом декількох років випускав розслідування, доводячи, що кремлівська влада обкрадає власний народ. Він випустив таке ж розслідування після отруєння. Проте, при наявності доказів, свідчень і навіть зізнання одного з отруйників, Кремлю не тільки вдалося “вийти сухим з води”, але і посадити головного опонента Путіна до в’язниці.

За словами Навального, він був отруєний двічі і обидва рази тим, хто отруїв, не вдалося завершити задумане. Одного разу була отруєна його дружина Юлія. Після другого випадку замаху на його життя, опозиціонер разом зі своїми колегами з ФБК, а також за підтримки інших незалежних ЗМІ провели розслідування, в ході якого змогли з’ясувати імена тих людей, які труїли Олексія. Більш того, в ході розслідування стало відомо, що ці ж люди супроводжували Навального в багатьох поїздках. Також вдалося встановити, що всі вони є співробітниками ФСБ. Завдяки помилці одного з них, Олексій зміг в подробицях дізнатися, як проходила операція, що робили з його речами, куди наносили отруту і те, що саме вони, співробітники Федеральної служби безпеки, намагалися його отруїти.

Розслідування було проведено вже після того, як Навальний вийшов з коми і почав одужувати. При цьому в МВС продовжували ігнорувати запити про порушення кримінальної справи. Всі вищі органи влади вимагали від німецьких лікарів передачі біоматеріалів опозиціонера, щоб почати розслідування. Однак згідно з міжнародним правом, Німеччина не зобов’язана була відправляти ніякі результати експертизи.

Тим часом Кремль продовжував вигадувати версії, приховуючи істину. В одній з них Навальний щось з’їв, в іншій – щось випив, в третій сам інсценував отруєння, в четвертій ця вся ситуація – “підступний західний план, щоб ввести нові санкції проти Росії”.

Десятки країн вимагали провести РФ офіційне незалежне розслідування, на що в Кремлі відповідали – “Росія нічого нікому не винна”.

Зібраних матеріалів вистачило, щоб ввести санкції проти РФ. Влада РФ проігнорувала всі звинувачення Навального.

Крім того, опозиціонеру висунуті звинувачення в наклепі на президента.

Уряд Росії проєктує власну реальність. У ній, як сказав Путін, вони “білі і пухнасті”, а навколо їхньої країни одні “Шерхани і підлі Табакі”, які будують підступи і хочуть захопити владу. Ці судження – частина гібридної війни, призначеної для власного народу.

Джерело.

Смерть білоруського активіста Шишова: факти свідчать про самогубство?

Нещодавно Україну сколихнула новина про смерть білоруського опозиційного активіста, співзасновника ГО «Білоруський дім в Україні»  Віталія Шишова, якого було знайдено повішеним в одному з Київських парків. Напередодні події, 2 серпня Шишов вийшов на пробіжку і більше не повернувся, що стало причиною занепокоєння у середовищі його знайомих.

За даним фактом поліцією було відкрито провадження за статтею 115 КК України та висунуто ряд версій – від самогубства до навмисного вбивства. Як водиться вже в Україні,  смерть будь якого активіста  часто розглядається громадськістю в розрізі його діяльності, що інколи спонукає до виникнення ледь не конспірологічних версій. А враховуючи останні події з переслідуваннями опозиційних до режиму Лукашенка активістів, відразу ж породило версію про можливу причетність лідера Білорусі та підконтрольних йому спецслужб до смерті Шишова.

Проте, життя більшості активістів – це не лише фанатична боротьба проти конкуруючих політичних еліт чи  публічна демонстрація громадської позиції. Ні. Як і життя будь якого пересічного громадянина, життя активіста має і багато таємниць, що не виходять на публічний огляд. Тому розглядати смерть білоруса виключно через його громадську діяльність та зводити версії виключно до політичних мотивів було б досить примітивно, хоча би до завершення слідства.

Активіста Шишова тісно пов’язували з іншими відомими білорусами, які перебувають в Україні, зокрема Родіоном Батуліним (співзасновник ГО «Білоруський дім в Україні»), який вже встиг прокоментувати подію одному з російських видань. Батулін також запам’ятався в Україні і як учасник розбірок між правими групами, котрі активно приймають участь у «будівельних інтригах». Так, нещодавно в мережі Інтеренет було опубліковано відео, як Батулін з декількома своїми поплічниками приїхали до інших молодиків встановлювати свою правоту з ножами в руках. Нещодавно стало відомо, що Батуліну СБУ заборонила в’їзд в Україну у зв’язку з тим, що останній може носити загрозу національній безпеці України.

Загалом же, діяльність «БДУ» здебільшого зводилась до проведень акцій протесту проти політики Лукашенка, а також у допомозі, легалізації та підтримці громадян Білорусі в Україні, в тому числі й можливим корупційним шляхом, про що можуть свідчити слова співрозмовників виданню «Бабель». Фінансується організація на закордоні кошти, які надходять у вигляді добровільних пожертв.

Але як інколи водиться в подібних організаціях –  прибутки часто не обходять повз кишені керівників. В окремих, дотичних до діяльності «БДУ» колах давно ходили чутки про привласнення керівниками організації коштів. Шишов же як один із лідерів організації навряд чи стояв осторонь, враховуючи, що іншого заробітку в Україні він не мав. Тому, якщо відкинути конспірологічні версії смерті Шишова, версія про самогубство на фінансовому підгрунті може виглядати цілком вірогідною.

Наразі, поліція розглядає декілька версій смерті Шишова. Зі слів очільника Національної поліції Ігоря Клименка, перевіряються дві основні версіїї – самогубство та вбивство, замасковане під самогубство.

Проте, на даний час, факти свідчать, що версія з самогубством є більш достовірною, адже обставини, які б могли наводити на беззаперечні докази навмисного вбивства поки що у слідства відсутні і скоріше продиктовані суспільним резонансом та громадсько-політичною діяльністю Шишова.

За отриманою інсайдерською інформації від правоохоронних органів, під час огляду поліцією помешкання та місця смерті – явних ознак боротьби чи  насильницької смерті у покійного не виявлено, лише невелике ушкодження, що скоріше схоже на таке, яке можна отримати в побуті.

Отримані редакцією документи лише можуть додатково вказувати, що версія про самогубство має право на розгляд як основна.  

Також цікавим фактом є те, що в помешканні Шишова було знайдено чек про купівлю мотузки, а також шматок такої ж мотузки закрученої з петлею на кінці. Тобто, дані обставини свідчать, що Шишов міг, з невідомих поки для слідства причин, давно готувати самогубство. Тому, на даний час, варто утриматись від однозначних висловлювань про смерть Шишова як жертви політичних переслідувань. Остаточне слово буде за результатами слідства.

Семенченко придбав собі домашній арешт

Афери Семена Семенченка не стільки вражають своєю багатоманітністю як непомірним цинізмом, з яким він привселюдно вихваляється ними. При цьому, жодні докори сумління його не обходять навіть не зважаючи на те, що таке бахвальство ставить під удар як його колишніх поплічників, так і репутацію прохідних персоналій. Бодай навіть судді, яка відпустила Семена під домашній арешт, залишивши міру запобіжного заходу для його побратимів, що і досі обтирають стіни СІЗО за свого вже колишнього лідера, незмінною.

Скільки б не переносили засідання по справі Семенченка, результат був доволі очікуваний – питання полягало виключно у вартості судді Ганни Сергієнко, проте, – на всіх не вистачило.

Нагадаємо, з 26 березня колишній депутат Верховної Ради та екс-командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко знаходився під вартою за створення «приватної армії» задля проведення тилових атак далеко не тільки в інформаційному полі, і вже 14 липня Солом’янський районний суд Києва з якогось дива вирішив пом’якшити обраний йому раніше запобіжний захід.

Про це сам Семенченко повідомив на своїй сторінці у «Facebook» одразу після судового засідання і опублікував ухвалу Сергієнко, яка одразу викликала чимало коментарів.

Відтоді, за рішенням судді Ганни Сергієнко аферист Семенченко перебував під цілодобовим домашнім арештом у Києві. Власне, це викликало незадоволення не тільки ошуканих бійців добробуту, але і правоохоронців, які одразу поставили під сумнів законність подібного рішення, адже інкримінована йому стаття дещо відрізняється від фабульних рішень Сергієнко щодо одомашнених корупціонерів з браслетом на нозі.

Нагадаємо, СБУ вважає, що Семенченко та Євген Шевченко у 2018 році організували громадську організацію з охоронних послуг, яка фактично стала приватною військовою компанією, що функціонувала незнати в чиїх інтересах і діяльність яких, між іншим, на території України заборонена, а відтак вважається незаконним збройним формуванням.

Йому інкримінують  ч.2 ст.28 ч.2 ст.260 (створення незаконного збройного формування), ч.3 ст.260 (керівництво незаконним збройним формуванням), а після розкриття вчинення терористичного акту, а саме обстрілу у липні 2019го телеканалу «112 Україна», швидше за все на замовлення все того ж Медведчука, – ч.3 ст.27 ч.2 ст.258 (організація теракту) Кримінального кодексу. Згодом, йому висунули нову підозру за ч.3 ст.27 та ч.2 ст. 28 та ч.1 ст.263 (придбання та зберігання зброї) ККУ.

До речі, у березні суд заарештував Семенченка навіть без альтернативи застави а відповідні запобіжні заходи були застосовані як до Шевченка, так і  інших фігурантів справи: екс-бійцю батальйону «Донбас» Олександру Новікову та екс-командиру бататальйону «Донбас» Анатолію Виногродському. Проте, на відміну від свого командира і організатора, пом’якшення їм світить навряд. Адже судове рішення, позбавлене будь-якої логіки і не маюче нічого спільного з правосуддям, вартувало Семенчеку мало не всіх його дивідендів від колишніх кампаній «Донбассу».

Щодо самої Сергієнко у Мережі виявилось доволі багато фактів її некомпетентності та обурених відгуків, на кшталт «Аферистка Сергієнко Г.Л. підробила диплом і купила посвідку судді». Та чи саме некомпетентність є тією рушійною силою, що змушує її приймати подібні рішення? Аж ні як. Видання Proisvol.info опублікувало досить детальний розгляд порушення нею вітчизняних норм права, приховання злочинів, закриття проваджень НАБУ, плюндрування пам’яті Небесної Сотні.

«Дії судді Сергієнко Г.Л. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Сергієнко Г.Л., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні ухвали, затримує розгляд судових справ на вкрай нерозумний строк, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Сергієнко Г.Л. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України» – говориться у матеріалах Proisvol.info.

Зрештою, після тривалого розгляду клопотань прокурорів суддя Солом’янського суду Вишняк також погодився з незаконністю рішення Сергієнко і 26 липня задовольнив апеляцію сторони обвинувачення. Наступні два місяці Семенченко знову перебуватиме під арештом в ізоляторі тимчасового тримання. Проте, гіпертрофований цинізм екс-командира «Донбасу» не залишився без обуреної реакції громадськості, тож хочеться вірити у пильність уваги суспільства за подальшим розглядом справи, як і у прозорість наступних суддівських рішень.

Джерело.

Як Росія економить воду в Криму

Проблема водозабезпечення Криму лежить повністю на совісті російської влади. Тож не дивно, що, не знаходячи вирішення, кремлівські “підспівувачі” віщають з блакитних екранів про вину України в нестачі води на півострові. Проте нещодавні дощі повинні були ненадовго вирішити водну кризу, наповнивши кримські водосховища, що висихають. Але далеко не всі вони були наповнені і для того, щоб хоч якось заощадити прісну воду в розпал туристичного сезону, в Криму використовують “аварії водних магістралей”.

Росіян агітують приїжджати до Криму на відпочинок, хоча чудово розуміють, що на півострові, як і раніше, не вистачає прісної води, буріння свердловин і дощова вода не зможуть вирішити проблему.

Як наслідок, ті нечисленні туристи, які приїжджають до Криму, витрачають і без того обмежені запаси води, тим самим посилюючи майбутнє становище кримчан.

Поки що, крім того, щоб перекачувати воду з більш заповнених водосховищ в більш порожні, окупаційна влада нічого дієвого не придумала. Так, військові повернулися до Білогірського водосховища, щоб в “потрібний” момент почати качати воду для потреб Сімферополя.

У минулому році поповнювали запаси таким же чином, проте тоді воду брали з Тайганського водосховища. В результаті воно втратило свій запас води, спустошившись до критичної межі. На цей момент кількість води в ньому оцінюється в 1,498 млн кубометрів, що в процентному співвідношенні складає всього близько 10% від норми.

У той самий час, Білогірське водосховище заповнене на 43,4% від проєктного об’єму, що становить 10,1 млн кубометрів. За умови, що сімферопольці споживають по 120 тис. кубометрів води на день, то тільки на потреби цього міста води у водосховищі вистачить всього на неповних 3 місяці. А якщо врахувати, що штучна водойма може живити Судак, Феодосію і Керч, то запасів може не вистачити і на місяць.

Мабуть, тому в Сімферополі регулярно відбуваються аварії на мережах водопостачання, що призводить до частого відключення води. Так сталося і 19 липня. Після оголошення про аварію, в більшості мікрорайонів міста обмежили подачу прісної води. Обмеження також торкнулися сіл Зарічне, Піонерське, Добре, Цегляне. Як довго будуть проблеми з водопостачанням в даних районах, сімферопольська адміністрація не повідомляє.

Стара добра байка комунальників, щоб відмивати гроші, працює тепер на “чесне слово” окупаційної влади. Вони, нібито, “вирішили проблему з водопостачанням на півострові” бурінням свердловин, перекачуванням води з водосховищ, збором дощової води, але, от біда, трапилася “аварія”. Не виключено, що розрив труб або вихід з ладу насосної станції дійсно міг статися, проте в розпал туристичного сезону, під час піку сонячної активності, посухи, адміністрація міста не може вирішити проблему в найкоротші терміни. Все це дуже підозріло.

Джерело.