Прополка опозиції

«Путінський режим, зачищаючи простір від звичних йому опозиціонерів, сам готує ґрунт для нових фігур». 

Путін вже не може видавати себе за «демократа». На це у нього немає ні часу, ні можливостей. На «носі» – чергові вибори до Державної Думи. Кремль розуміє мізерність шансів на збереження влади. Тому він запустив механізм тотальної «зачистки» опозиції, яка перед виборами представляє не абияку загрозу чинному режиму. Але знищення опозиції може привести до наслідків, про які зараз Путін не думає зовсім. Він – людина, яка живе виключно мріями про збереження влади. Сьогодні. А завтра – хоч потоп! Зміни, до яких обов’язково призведе така «зачистка», будуть повністю несподіваними як для самого путінського режиму, так і для значної частини громадян Росії. 

Режим Кремля діє чисто рефлекторно, абсолютно природним для нього чином, ввівши явочним порядком громадянський терор, як єдиний доступний йому метод управління країною. На щось більше складне у нього вже немає ресурсу, технологій, компетенцій. 

Влада Кремля живе у постійній нестачі кадрів. Проблеми «вертикалі» влади настільки катастрофічні, що стандартний підхід – збільшення чисельності чиновників, як компенсація падіння їхньої кваліфікації – вже не працює. Просто неможливо підтримувати падаючий рівень управління подальшим нарощуванням чисельності управлінців. 

Межа досягнута. Далі тільки погіршення ситуації з механізмами управління країною. Тимчасове зникнення маркерів системної кризи, що частково компенсувалися збільшенням чисельності управлінського апарату, обов’язково призведе до різкого падіння показників і появи маркерів управлінської катастрофи. Рано чи пізно. В Росії – скоріше рано. 

І коли настане цей момент, тоді й повною мірою проявляться наслідки тотальної «зачистки» простору від неугодних, тих, хто зараз заважає маренням Путіна про «довічність» свого статусу. 

У людей завжди є запит на нове. Так еволюційно склалося. Все нове, як магнітом, притягує до себе. В тому числі – нові обличчя. І це стосується не тільки обридлої «забальзамованої» фізіономії «беззмінного» Диктатора. Точно так же люди втомлюються і від одних і тих же борців з цим Диктатором. Тим більше – таких борців. Справжніх борців-невдах, які так і не змогли досягнути якогось значущого результату у своїй, такій доволі млявій, боротьбі незрозуміло «за що» і не зрозуміло «яким чином». 

В цілому, вся сьогоднішня російська опозиційна тусовка – це ті, хто «піднявся» на подіях 2011 року, на Болотній і на «Білій стрічці». Але що дали російському суспільству такі опозиціонери за сім років своєї діяльності. Аж нічого! Нічого, крім стабільного значного погіршення ситуації з демократією в країні. Нічого, крім збільшення тиску з боку влади, яка вже навіть перестала приховувати свою справжню тиранічно-диктаторську суть. Нічого, крім швидкого наближення країни до межі. 

В ході будь-якої революції або інших значущих соціальних подій спочатку з’являються звичні і знайомі обличчя. Але чим більш значущим є сама подія, тим швидше з’являються і нові. Ті, які ще мало відомі і не набридли широкому загалу. 

Путінський режим «чистить» опозицію, вбиваючи, саджаючи, викидаючи з країни опозиціонерів – не розуміючи, що ця опозиція історично приречена, як і він сам. Ні режим, ні борці з режимом нічого не продемонстрували. У них немає синдрому переможців, вони вічно ті, «хто програв». Але у російському суспільстві вже «дозріває» запит на глобальні зміни. Так продовжуватися вже більше не може. Далі нікуди. 

Путінський режим, зачищаючи простір від звичних йому опозиціонерів, сам готує ґрунт для нових фігур. І чим більш жорсткою та тотальною буде така «чистка», тим більш потужними та дієздатними такі нові фігури будуть. Тому у сучасної кремлівської влади практично немає шансів. Вона сама вперто готує суспільство до корінних незворотних змін.

Автор: Юрій Федоренко.

Джерело.