Олександр Каревін. Історія одного божевільного

Частина 1 інформаційного проекту «5 колона в Україні»

Гірше, ніж москальські воші, можуть бути тільки українські гниди

                                                                                         (Симон Петлюра)

Є в Україні мешканці (не можу їх назвати ані громадянами, ані людьми), які мріють жити в Російській Імперії від Атлантичного до Тихого океану. Ну на крайній випадок – в СРСР. Але в будь-якому випадку «русские государства» (с) мають бути об’єднані в «союз нерушимый…» і далі по методичці.

З Карєвіним можна дискутувати, не погоджуватись, критикувати. Але навіщо? Пан Олександр сформував для себе свій затишний маленький “радянський” світ, де в колгоспах надої буйно колосяться, де слава сталіну, путіну і КПСС, де прОстий люд живе по партійних канонах та набагато краще, ніж кляті американці. А американці та всякі європейці вдень не можуть їсти, а вночі спати, так сильно бояться величі того всього.

Одним словом, мова йде про класичний випадок психічного розладу, що зрозуміло навіть не спеціалісту, після прочитання першого ж його опусу чи перегляду його сторінки в Фейсбук https://www.facebook.com/profile.php?id=100006879888184.

Історик. Людина, яка спирається на архіви, документи, світлини та факти. У нас не РФ-ія, у нас архіви у вільному доступі. Будь-які документи про НКВС, голодомор, продрозверстки, розкуркулення, етапи в Сибір, трудодні в колгоспах та сите життя партійної еліти. Але в хворій уяві «історика» все виглядає зовсім не так. Молочні ріки в колгоспах, п’ятирічки за півроку, Дніпрельстан, Стаханов…

Головне – крепко повірити у свій персональний світ. А опісля, щоб тебе знайшов товариш майор з Лубянки, вдяг чистенько та виставив на російському Гебельс-ТВ в якості експерта з українського питання. “Угнітьонного” експерта (важливо!). Для яскравості образу дисидента, товариш майор навіть книжку допоможе видати («Исторические шахматы Украины»), настільки антиукраїнську, що її заборонили в Україні одразу ж.

Звичайно, в Україні цей «історик» може почувати себе вільно і робити все що йому заманеться. Хотілось би запитати в самого «історика» Каревіна: скільки б днів він зміг би пробути на волі в СРСР, поки за ним не приїхав би чорний воронок. Але у власновигаданому світі Каревіна, «чекісти» чомусь відсутні як явище.  

Ні, я не проти. Якщо ти любиш “Росію-матушку”, натхненно виступаєш на російському ТВ, десять раз на день молишся на ікону путіна-сталіна, не вважаєш українців окремим народом та не визнаєш їх національну державу – Україну, на здоров’я. Але робити то все в Україні – то too much.

Публікація авторська.

© Петро Хомяк