Військові навчання «Захід 2021» за участю РФ фахівці вважають провальними

На думку багатьох українських фахівців в сфері оборони, на навчаннях, що завершилися, Росія прагне показати свою єдину, так звану, сильну сторону – армію. Для цього протягом року вона, спільно зі своїми нечисленними союзниками, проводить навчання. Останнім таким вченням стало проведення маневрів спільно з Білорусією, під назвою «Захід 2021», які насправді продемонстрували неорганізованість в колі російських військ.

Російсько-білоруські навчання пройшли в цьому році за участю 8 країн. Також на них були присутні представники Китаю, В’єтнаму, М’янми, Пакистану та Узбекистану. Всього в них було задіяно 200 тис. військових, близько 80 літаків і вертольотів, до 760 одиниць бойової техніки, а також до 15 кораблів. Метою навчань, як заявили в Росії та Білорусії, було відпрацювання оборонної тактики. Однак характер проведення маневрів говорив про зворотне. “Неіснуючі” країни, проти яких велося бойове тренування, дуже схожі на країни Балтії та Польщі, і дії збройних сил швидше нагадували атаку, ніж оборону.

Безсумнівно, «Захід 2021» необхідний для демонстрації здатності російської армії протистояти західному альянсу. Також це спосіб похвалитися “новітнім озброєнням” і показати, що у Росії також є союзники, які в разі потреби стануть на її бік.

Слід зазначити, що захід проходив на 14 полігонах, більшість з яких знаходилося в Росії. Навчаннями командував кожен польовий командир на окремому полігоні. Це означає, що маневри не мали централізованого управління, що автоматично знижувало ефективність дій військових. Вельми дивним виявилося і те, що парад, який проводився зазвичай після завершення навчань, цього разу провели в самому початку, замість підйому по бойовій тривозі.

Колишній офіцер Генштабу ВС РФ Михайло Ходаренко назвав такий хід перетворенням навчань на спортивно-розважальне свято. Єдине, що відрізняло ці вчення від гри в пейнтбол, було справжнє озброєння.

Після “брязкання зброєю” в квітні 2021 року на східних і південних кордонах України, навчання «Захід 2021» виглядають несерйозними. Про пригоди і невдачі, що трапилися під час маневрів, повідомлень ще не надходило, проте головним провалом була їхня початкова організація.

Нарощування військового потенціалу в Арктиці і в різних гарячих точках планети нав’язують боротьбу НАТО, однак проведені навчання показують, що альянсу просто ні з ким боротися, а єдиним серйозним противником для них є Китай. Продемонстрований Росією рівень організації маневрів має, скоріше, політичний підтекст – зменшити і без того малі шанси Білорусії на відновлення зв’язків з Європою.

«Захід 2021» – це провал для російських військових, проте хороший привід виправдати виділення додаткових бюджетних коштів на “оборону” і реалізувати плани зовнішньої політики Путіна в Мінську.

Російські кібершпигуни знову активізувались на тлі військових навчань “Об’єднані зусилля – 2021”

22 вересня в Україні розпочалися стратегічні командно-штабні навчання Збройних сил України «Об’єднані зусилля – 2021».

Основна мета масштабного навчання ‒ підвищення оборонних спроможностей України та покращення взаємосумісності зі Збройними силами держав-членів НАТО. Загалом у стратегічному командно-штабному навчанні «Об’єднані зусилля – 2021» задіяно близько 12,5 тис. військових та понад 600 одиниць озброєння і військової техніки.До проведення стратегічного командно-штабного навчання для спільного виконання навчально-бойових завдань залучено військові підрозділи 15 країн, серед них ‒ 11 країн-членів НАТО та 4 країни-партнери.
Крім того, від Північноатлантичного альянсу, а саме зі Стратегічного командування НАТО з операцій, запланована участь групи експертів.Цілком зрозуміло, що такий захід, що об’єднує зусилля багатьох країн на захист здобутків демократії, не міг залишитися без прискіпливої уваги путінського Кремля.Влада РФ сприймає будь які прояви об’єднання міжнародної демократії, як загрозу власному диктаторському режиму, намагаючись у будь який спосіб спотворити інформацію щодо таких зусиль, використовуючи такі звичні у своїй практиці засоби дезінформації та кібертероризму. Не стали винятком і цьогорічні міжнародні командно-штабні навчання «Об’єднані зусилля – 2021».Заступник секретаря РНБО Сергій Демедюк повідомив, що зараз фіксується збільшення кібератак в галузі безпеки і оборони. «Будь-які такі заходи завжди супроводжуються кібершпіонажем і кіберагресією зі сторони наших противників. Зокрема, це Російська Федерація і держави, які підтримують її політику. Це відбувається завжди. Рівень виявлених кіберінцидентів в такі періоди зростає в рази», – сказав Демедюк і наголосив, що таке саме зростання фіксується і під час нинішніх навчань.Кількість фейків на сторінках інтернет-видань, які розповсюджуються ворожими кіберзлочинцями, стрімко зросла. Це не перша агресія на інтернет-простір країни з боку злочинних угруповань з території РФ.Достатньо пригадати, як минулого року відбулася потужна гібридна атака для дестабілізації ситуації в Україні та у зв’язку з масштабними стратегічними командно-штабними навчаннями «Об’єднані зусилля-2020». Тоді були «зламані» сайти МВС України та розповсюджена інформація про «загибель військовослужбовців НАТО», «зґвалтування військовиками НАТО українських дівчат» та, навіть, про «аварію на Рівненській атомній електростанції». Схоже, що «авторам» реально бракує фантазії, адже сюжети цих фейків повторюються під час усіх навчань НАТО. Такі саме «новини» з’являлися в минулих роках в Польщі, Грузії та Балтійських країнах.Подібні напади в Україні все ще вважають частиною інформаційної чи гібридної війни. Тоді як НАТО — до приєднання до якого ми нібито прагнемо — відносить кібератаки до суто військової сфери. Ще у 2014 році члени Альянсу зробили кіберзахист важливим елементом колективної оборони, оголосивши, що кібератака може призвести до застосування положення про колективну оборону (Статті 5) Основоположного договору НАТО. В 2016 році члени Альянсу визнали кіберпростір сферою військових операцій і взяли на себе додаткові зобов’язання надати пріоритетність посиленню кіберзахисту своїх національних мереж та інфраструктури.Найбільш дієвим засобом для українських ЗМІ у протидії інформаційній війні, яку проводить Кремль, є ретельна перевірка даних, що безпосередньо стосуються ЗС України і представників армії держав-членів НАТО з метою попередження поширення непідтвердженої інформації та введення суспільства в оману. Відповідно, не даючи ворогу ніяких шансів досягнути своїх цинічних підступних цілей. 

СБУ викрила медиків, які змушували онкохворих купувати «безкоштовні препарати»

Служба безпеки України викрила медиків Житомирського обласного онкологічного диспансеру на корупційній схемі. Зловмисники змушували онкохворих купувати дороговартісні ліки в аптеках, хоча медикаменти їм безкоштовно давала держава.

За наявною інформацією, організував протиправну діяльність завідувач одного з відділень онкоцентру спільно зі своїм колегою. Медики призначали онкохворим лікування, а дороговартісні ліки пропонували купувати в аптеках – це при тому, що дані медикаменти вони безкоштовно отримували від держави на кожного хворого.

Медики-шахраї «списували» отримані ліки і продавали їх приватним аптекам за пів ціни. Препарати збували у декількох обласних центрах. Схема діяла щонайменше впродовж останніх пів року.

У ході обшуків, проведених у службових кабінетах обох зловмисників та у їх приватних автомобілях; в аптечних пунктах, задіяних у протиправній схемі, вилучили:

  • майже пів мільйона гривень готівки;
  • чергову партію готових до «збуту» ліків (50 упаковок дороговартісного медпрепарату).

Триває досудове розслідування для виявлення всіх причетних до незаконної діяльності осіб.

Викриття схеми проводили співробітники Управління СБУ у Житомирській області спільно зі слідчими Нацполіції за координації Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ та процесуального керівництва Житомирської обласної прокуратури.

Зеленський обговорив з президентом Єгипту поставки української продукції на ринки АРЄ

Вчора Володимир Зеленський провів телефонну розмову з президентом Арабської Республіки Єгипет Абделем Фаттаха Ас-Сісі, за підсумками розмови вони позначили взаємну необхідність в організації Міжурядової спільної комісії з економічного і науково-технічного співробітництва, а також переговорів на рівні міністрів закордонних справ.

Про це повідомляє пресслужба Офісу Президента.

Глава Української держави запросив Абдель Фаттаха Ас-Сісі відвідати Україну з візитом.

Також Зеленський відзначив важливість подальшої співпраці з Єгиптом, який є головним торговим партнером України в Африці, і підтвердив готовність розвивати двосторонні відносини і нарощувати поставки вітчизняної продукції на ринок Арабської Республіки Єгипет.

Зі свого боку, Ас-Сісі зазначив, що його країна зацікавлена в розширенні відносин з Україною у всіх сферах, зокрема, в створенні хаба українських компаній і їхній участі в єгипетських індустріальних зонах.

З метою інтенсифікації двостороннього співробітництва лідери держав домовилися про проведення найближчим часом засідання Міжурядової спільної комісії з економічного і науково-технічного співробітництва між Україною і АРЄ, а також переговорів на рівні міністрів закордонних справ.

Президент Єгипту відзначив позитивний розвиток людських контактів між двома країнами і повідомив, що українці становлять більшість серед іноземних туристів в АРЄ. Зеленський подякував за впровадження україномовної “гарячої лінії” для надання консультативних послуг українським громадянам, які перебувають на території Єгипту.

Сторони обмінялися думками про заходи щодо запобігання поширенню пандемії, які здійснюються в обох країнах.

Окремо співрозмовники обговорили перспективи і конкретні проєкти в сфері військово-технічного співробітництва. Президент України зазначив, що незадіяним залишається потенціал співпраці в космічній галузі.

Також лідери держав обговорили можливість створення нових форматів співпраці на вищому рівні.

Міжнародна ізоляція Білорусі: перспектива для України

Україна, США, Канада, Велика Британія, Данія, Словаччина, Чехія, Польща, Естонія, Латвія, Литва не визнали Олександра Лукашенка президентом Республіки Білорусь.

Серед країн, які визнали – Росія, Китай, Туркменістан, Узбекистан тощо.

Чи означає це невизнання міжнародну ізоляцію, і чим теоретично може обернутися ізоляція для України?

Лукашенко обговорив з Путіним протести у Білорусі | Новини - актуальні  повідомлення про події в світі | DW | 15.08.2020

Найголовніше – свої обійми для Білорусі радо відкриє «русскій мір». Чим глибша ізоляція Білорусі, тим швидше остання опиниться в складі новітнього СРСР – т.зв. «Союзної Держави». Економіка Білорусі наразі перебуває в критичній залежності від російських енергоносіїв, які «братня» федерація їй постачає зі значним дисконтом, явно собі в збиток. Але за енергетичну халяву доведеться розплатитися значно дорожчим – фактичною втратою державного суверенітету. Для України політичний союз РФ та Білорусі обернеться додатковою тисячею кілометрів кордону з «русскім міром», з чого випливає наступний аспект.

У військовій сфері міжнародна ізоляція «Бацьки» призведе до наявності російського військового контингенту на території Білорусі. Олександр Лукашенко вже заявив про закупівлю російської військової техніки, очевидно, що вона приїде до Мінську разо з «військовими консультантами». Європейські країни вже почали готуватися до цієї загрози – Польща, наприклад, закупила американські сучасні танки для посилення захисту власних кордонів. Та якщо загроза військового вторгнення для Польщі є невеликою вірогідністю, то для України це є цілком реальною перспективою.

Почему слова Лукашенко о “самой вкусной картошке в мире“ – слишком смелые »  UDF | Новости Беларуси

Економіка. Цього року Україна стала найбільшим постачальником картоплі до… Білорусі. Енергоносії в Білорусь постачає Росія. Так, в Білорусі функціонує низка промислових підприємств, які виробляють конкурентоспроможну продукцію. Поки що виробляли, принаймні. На прикладі Росії можна сказати, що міжнародна ізоляція не сприяє розвитку промислового виробництва. І якщо у «країни-бензоколонки» є запас міцності завдяки викопним вуглеводням, то Білорусь, очевидно, зазнає фатального удару, і вимушена стати дотаційним регіоном Росії.

Автомобільна промисловість у Білорусі — Вікіпедія

Наука і культура. Очевидно, що без західних технологій пострадянські країни навіть картоплю не здатні виростити. Розвиток науки знаходиться в прямій залежності від міжнародного співробітництва. Країни – власники технологій також зацікавлені в ринках збуту, але Білорусь не настільки значний ринок, щоб ризикувати потрапити під санкції в боротьбі за нього.

Тож найближчим часом білорусам доведеться вивчити новомодне слово «импортозамещение», а росіянам забути про білоруські мандарини, пармезан та морепродукти.

Псевдогромадські організації Білорусі – маркер тоталітаризму

Білорусь, як класична тоталітарна держава, прагне повністю контролювати усі сфери суспільного життя своїх громадян. Ідеологічна обробка починається з самого дитинства. Для цього білоруські лідери не стали вигадувати нічого нового – підростаюче покоління, як і півсторіччя тому, привчається любити «бацьку» та правлячу партію в «жовтенятській» (для найменших) та піонерській організації. Піонерська гра «Зарніца», вічний вогонь, гасло «Завжди готовий» – таким чином влада намагається зомбувати підростаюче покоління.

БРСМ – «Білоруський республіканський союз молоді», організація, куди має вступати ідеологічно підготовлена молодь після піонерської організації. Знову ж таки нічого нового, калька з минулого: громадянсько-патріотичне виховання, молодіжні загони правопорядку (дружинники). До речі, школярів (як і в СРСР) заганяють в БРСМ силоміць, через адміністративний вплив адміністрацій шкіл. Як і в РФ – об’єднання молоді білоруські ідеологи запланували здійснити через культ «Великої перемоги» над фашизмом, більше очевидно білоруському лідерові похвалитися нічим.

Годі й казати, що суспільно корисна активність, програми діяльності, ідеологічне підґрунтя діяльності молодіжних організацій диктується зверху, через розгалужену мережу обкомів та райкомів. При цьому, про позитивні (для влади) результати проведеної роботи говорити зарано, оскільки рушійною силою минулорічних антилукашенківських протестів була саме молодь.

Закордонні культурні центри та земляцтва традиційно використовуються спецслужбами для прикриття роботи своїх співробітників. Наприклад, заступник керівника «Всеукраїнського союзу білорусів» – Мошкін Ігор Германович проходив службу в Дивізії особливого призначення ім. Дзержинського, підприємець, акціонер білоруських компаній. Мошкін – координатор роботи регіональних відділень ВСБ, тобто посада обґрунтовує необхідність подорожей територією України, що дуже зручно для співробітника спецслужби.

Смерть главы «Белорусского дома в Украине». У Шишова был сломан нос

Опозиційні організації в Білорусі не представлені. Взагалі. Бути опозиціонером в Республіці Білорусь – це прямий шлях на цвинтар та безсонні ночі для твоїх рідних. Останній приклад – громадська організація «Білоруський дім», очільника якої, Віталія Шишова, знайшли повішеним у Києві.

Шмигаль: Газпром почав енергетичну війну

Маніпулятивну політику російського Газпрому можна вважати початком енергетичної війни, яку Росія практикує для якнайшвидшого введення в експлуатацію Північного потоку-2.
 
Про це заявив Денис Шмигаль в ході години запитань до уряду у Верховній Раді в п’ятницю, 24 вересня.

“Те, що ми бачимо з цінами на газ на європейських біржах, – це енергетична війна, яку Газпром розв’язав для шантажу і введення в експлуатацію Північного потоку-2. Це очевидний факт, який підтверджується і зменшенням експорту з боку російського монополіста в порівнянні з попередніми роками, і відмовою від бронювання додаткових потужностей української газотранспортної системи”, – сказав Шмигаль.

При цьому він запевнив, що для українців газ в опалювальному сезоні не подорожчає, а на компенсацію різниці в тарифах виділять понад 30 млрд грн.

“Уряд працює над питанням компенсації різниці в тарифах для теплокомуненерго за попередні періоди, а також над питанням реструктуризації тієї заборгованості, яка існує на цих підприємствах. Більше ніж 30 млрд грн буде перераховано теплокомуненерго, щоб цю різницю компенсувати. Заяви про те, що уряд когось залишає сам на сам з проблемами, – це популістська риторика, яка не стосується реальності”, – сказав Шмигаль.

Джерело.

Чи має білоруська опозиція реальний вплив на ситуацію в країні?

Білорусь – одна з небагатьох країн, де бути опозиціонером означає наражати своє життя на реальну небезпеку. Тому опозиція у Білорусі не має і не може мати реального впливу. Навіть страйки на усіх промислових підприємствах, підкріплені масовими антилукашенківськими акціями на вулицях міст не змогли зрушити диктатора з крісла керівника держави. Фальсифікація виборів, СОБР, арешти, цілковите ігнорування позиції міжнародних партнерів допомогли Олександрові Лукашенку не тільки утриматися при владі, а й схоже, отримати її у довічне користування.

Фізично знищити опозицію та залякати тих, хто залишився – ось рецепт успіху від останнього диктатора Європи. А початок історії узурпації влади був таким.

https://cloud.enigma.club/chi-mae-biloruska-opozitsiya-realniy-vpliv-na-situatsiyu-v-kraini_09_24_2021_01_48_pm_70.jpg

Колишній міністр внутрішніх справ Юрій Захаренко, колишній голова Центрвиборчкому і заступник голови Верховної Ради Віктор Гончар, його друг, бізнесмен Анатолій Красовський і оператор ОРТ, білоруський журналіст Дмитро Завадський. Ці обличчя мають снитися Лукашенкові до скону, і завдяки розправі над ними диктаторові вдалося залякати білоруську опозицію до такого ступеню, що протести проти свавілля влади в Білорусі виражаються розвішуванням білих і червоних шкарпеток на сушках для білизни.

Колишній міністр внутрішніх справ Білорусі і опозиційний політик Юрій Захаренко раптово зник в травні 1999 року, відтоді про його долю нічого невідомо.

https://gdb.rferl.org/815FD803-5C6D-4D80-B204-C2491CD14168_w1597_n_r0_st.jpg

Слідство у справі про зникнення Юрія Захаренка регулярно продовжують, але, як вважають правозахисники Олег Вовчак і Раїса Михайловська, влада лише імітує пошуки Юрія Захаренка. В опозиції вважають, що його зникнення – справа рук білоруського «ескадрону смерті», спеціальний підрозділ спецвійськ, який в кінці 1990-х років виконував накази про фізичне знищення найбільш впливових лідерів опозиції, начебто створений оточенням президента Лукашенка.

https://gdb.rferl.org/AC4CA7E1-ED18-4D60-8E50-4F8481AF526F_w1597_n_r0_st.jpg

У тому ж 1999 році, у вересні, в Мінську зник Віктор Гончар – білоруський опозиціонер, лідер тієї частини Верховної Ради Білорусі, яка не визнала розпуск Олександром Лукашенком (є президентом цієї країни з 1994 року) в 1996 році білоруського парламенту і продовжувала боротися за повернення країни до демократії.

Вважають, що захоплення і викрадення Віктора Гончара відбувалися за схемою, подібною до викрадення Юрія Захаренка. За даними розслідування активістів, в справі фігурував автомобіль одного з силовиків, а участь цієї особи в справі пізніше підтвердилася і повідомленнями про те, що для знищення Віктора Гончара був використаний «розстрільний пістолет» – табельна зброя, якою у Білорусі в той час виконували смертні вироки.

Уже через два роки суд визнав Віктора Гончара зниклим безвісти, а ось інформації про те, що в кримінальній справі про зникнення опозиціонера поставлена крапка, білоруське суспільство досі не має.

Бізнесмен Анатолій Красовський зник разом зі своїм другом Віктором Гончаром в той же день, 17 вересня 1999 року. Це сталося після того, як Гончар і Красовський відвідали лазню на вулиці Фабричній в Мінську.

Пізніше з’явилася версія, що Анатолій Красовський був не тільки другом Віктора Гончара, але й брав участь у фінансуванні низки опозиційних проектів. Зникнення Анатолія Красовського не розслідували так само, як і Віктора Гончара. Не допомогли і представлені слідству дані про те, що Анатолія Красовського також могли вбити з «розстрільного пістолета».

Доповідачі Парламентської асамблеї Ради Європи у 2004 році зробили висновок, що білоруські високопосадовці «можуть бути причетні» до справи про зникнення Гончара та Красовського.

https://gdb.rferl.org/DFEFF199-859C-4E8D-8770-157103F35711_w650_r0_s.jpg

Оператор ОРТ Дмитро Завадський зник в липні 2000 року. Він їхав у мінський аеропорт зустрічати колегу – Павла Шеремета, але не доїхав. Машину знайшли на стоянці аеропорту з витертими відбитками пальців, Дмитра в ній не було.

У березні 2002 року в справі про викрадення Дмитра Завадського були засуджені 4 людини – колишні співробітники спеціального загону міліції «Алмаз». Пізніше суд визнав Дмитра померлим, але тіло досі не знайшли. Пошукова справа Дмитра Завадського, як і справи про зникнення Юрія Захаренка, Віктора Гончара, Анатолія Красовського, не закрита, хоча і прогресу в пошуках немає.

Світло на таємничі події минулого частково пролив Юрій Гаравський, колишній боєць білоруського СОБРа. Він розповів, як були викрадені та вбиті опозиційні політики, які вимагали відставки президента Олександра Лукашенка 20 років тому. Навесні і восени 1999 року в Мінську зникли ексочільник МВС Юрій Захаренко, ексвіцеспікер Врховної Ради Білорусі Віктор Гончар та підприємець Анатолій Красовський, який підтримував опозицію. Гаравський стверджує, що їх викрали й убили бійці спеціального загону швидкого реагування внутрішніх військ МВС Білорусі. Серед учасників убивств був і сам Юрій Гаравський.https://cdn.iframe.ly/api/iframe?url=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DozJ8NA0QnpY%26t%3D3s%26ab_channel%3DDW%25D0%25A3%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B0%25D1%2597%25D0%25BD%25D1%2581%25D1%258C%25D0%25BA%25D0%25BE%25D1%258E&key=33ca116aa8d0b38f6ec0fd23f3c495ea

Таким чином, Лукашенко домігся від білоруської опозиції виконання ролі мовчазних статистів. Залякані та нездатні на реальний спротив диктатору – вони не становлять реальної загрози існуванню режиму Лукашенка.

Новітня історія колонізації Білорусі

Фактичне приєднання Білорусі до Росії в рамках т.зв. «Єдиної держави» відбулося не за рік і навіть не за десятиріччя. Цьому процесу передували численні договори про наміри та економічна експансія Білорусі: втягування в енергетичну залежність від російської нафти і газу, руйнування зачатків ринкової економіки, тепличне економічне зростання, штучні кризи при відхиленні від визначеного курсу на зближення.

20 лет назад был подписан Договор о создании Союзного государства —  Российская газета

Але про все по порядку. Договір про створення Союзної держави Росії і Білорусі підписаний 8 грудня 1999 В Москві. Договір набув чинності 26 січня 2000 після обміну ратифікаційними грамотами між в.о. президента РФ Володимиром Путіним і президентом РБ Олександром Лукашенком.

Переговори між сторонами супроводжувалися гарячими протестами білоруської опозиції і національно орієнтованих активістів, які придушувалися владою за допомогою внутрішніх військ. Тобто мова йде про зраду Лукашенком національних інтересів Білорусі та здачу території країни окупанту.

Підписання договору стало продовженням розвитку інтеграційних процесів, закладених Договором про дружбу, добросусідство та співробітництво від 21 лютого 1995, Договором про утворення Співтовариства Росії і Білорусі від 2 квітня 1996 та Договором про Союз Білорусі і Росії від 2 квітня 1997. Спільне свято — День єднання народів Білорусі та Росії відзначається з 2 квітня 1997 року.

Проте характер політичного утворення залишався невизначеним. Під тиском власних політичних опонентів, які виступали за возз’єднання двох держав, і білоруського президента Олександра Лукашенко, який прагнув прив’язати свою надмірно слабку економіку до сильнішої російської, тоді президент Росії Борис Єльцин ініціював створення Союзу в з метою гармонізації політичних та економічних відмінностей між двома націями.

На думку деяких спостерігачів, наміром Лукашенко було також здобути велику владу, ставши президентом майбутньої російсько-білоруської федерації після смерті Єльцина через його низьку популярність. Однак після відставки Єльцина у 2000 році Володимира Путіна було обрано наступником президента Росії, що змусило Лукашенко скасувати свої плани та утримати рівновагу між незалежністю Білорусі та посиленням тиску Путіна на подальшу інтеграцію між двома країнами в Союзна Держава.

Договір про створення союзної держави Росії та Білорусі був підписаний 8 грудня 1999 року. Намір полягав у створенні такої федерації, як Радянський Союз, із загальним керівником держави, законодавчим органом, прапором, гербом, гімном, конституцією, армією, громадянством та валютою. Союз був ратифікований Державною Думою Росії 22 грудня 1999 р. Та Національними зборами Білорусі 26 січня 2000 р.

У кінці 2019 року, коли Білоруська економіка вже точно не могла триматися на плаву без російських нафти та газу за пільговими цінами, було затверджено дорожню карту більш поглибленої інтеграції Білорусі у складі Союзної держави. На перешкоді завершення утворення Союзної держави як реального державного утворення стояла позиція Президента Білорусі Олександра Лукашенка, який не бажав втрачати свою владу унаслідок ліквідації Білорусі у рамках Союзної держави.

Самопроголошений (після провальних виборів, відверто сфальсифікованих на користь останнього диктатора Європи) президент Білорусі Олександр Лукашенко в травні 2021 року заявив, що завершити створення Союзної Держави можуть вже восени 2021 року. Лукашенко зазначив, що зараз Мінськ і Москва узгодили 26 – 27 дорожніх карт з інтеграції на рівні урядів двох країн. Він також наголосив, що рішення приймуть після Форуму регіонів Білорусі та РФ в Московській області. Він має відбутися влітку. Домовленості про створення Союзної держави країни зможуть упорядкувати формально після засідання Вищої Держради.

Наразі, з аналізу висловлювань головного ідеолога СД Путіна, вимальовується приблизний формат «Союзної держави» у складі РФ, Білорусі, Абхазії, Південної Осетії. Поки мова не йде про якісь форми інтеграції в цей простір окупованих територій Донбасу, але з огляду на проведені вибори до державної думи за участі мешканців Донбасу, остаточно виключати такий варіант не слід.

Євгеній Пригожин фінансує глорифікацію тероризму

Як я й прогнозував, колишній ув’язнений за розбій радянським судом Євгеній Пригожин отримав своє представництво у Державній Думі Росії на виборах, що пройшли в останні вихідні. Голова партії «Родіна» Олексій Журавльов за підсумками обробки 100% протоколів переміг на виборах у Держдуму, набравши 52,26% у Тамбовській області в одномандатному окрузі №177. Про це свідчать дані на інформаційному табло Центральної виборчої комісії Росії.

Інвестор і власник групи найманців Вагнера Євгеній Пригожин раніше «придбав» партію «Родіна» та вів своїх посіпак під її стягами у законодавче зібрання Санкт-Петербурга. Зокрема, до передвиборчих списків партії в Санкт-Петербурзі потрапили Максим Шугалей, який проводив у Лівії зустрічі з сином Муамара Каддафі в інтересах Пригожина, був заарештований і провів два роки в лівійській тюрмі, а також співачка Тетяна Буланова.

Одразу після завершення голосування Максим Шугалей заявив журналістам підконтрольних Пригожину онлайн-медіа про зловживання й порушення на виборах, через які він втратив лідерство на своєму окрузі, яке нібито мав за результатами екзитполів.

Політтехнологи Євгенія Пригожина скористалися практикою, яка була напрацьована партією «Слуга народа» на виборах до українського парламенту. За кілька днів до виборів у Санкт-Петербурзі, де балотується Максим Шугалей, провели кілька показів художнього фільму «Шугалей-3. Повернення», прем’єра якого відбулася три тижні тому.

Цей фільм про повернення Максима Шугалея до Лівії, де він знову нібито потрапляє в полон до різних озброєних угруповань, і врешті-решт зустрічає найманців Вагнера, які його звільняють, став частиною передвиборчої кампанії партії «Родіна».

Українським глядачам не варто дивитися цей фільм з огляду на переповненість пропагандистськими штампами та несмак. Тим більше, я вже зробив це замість них. І хотів би привернути увагу лише до одного кадру з цього фільму тривалістю менше однієї секунди.

За сюжетом фільму Шугалей та його перекладач Самер Суейфан учергове потрапляють у полон до озброєної групи бойовиків на території Лівії. З’ясовується, що ці бойовики переметнулися «під знамена терористичної організації ІДІЛ». Ватажок бойовиків наказує негайно вбити росіян Шугалея та Суейфана.

Однак у цей момент на бойовиків нападають невідомі та зчиняється хаотична стрілянина, в якій Шугалею та Суейфану вдається втекти від вірної смерті. Під час бою до об’єктиву камери й потрапляє шеврон на рукаві бійця атакуючих на фото вище. Усіх бойовиків убивають…

Після цього на місце події приїздять нібито англомовні американці й констатують, що осередок терористів був знищений силами Халіфи Хафтара, що їх нібито дуже розчаровує.

Наратив сценариста Володимира Ізмайлова та режисера Михайла Вассербаума зрозумілий. Полягає він у тому, що всі терористичні угруповання на території Лівії нібито утримуються урядом США. В той час як доблесні бійці фельдмаршала Халіфи Хафтара знищують їх, звільняючи свою країну.

Очевидно, що шеврон на рукаві бійця, який атакує осередок терористів у фільмі «Шугалей 3. Повернення», був показаний не просто так, а з певним сенсом і меседжем. Як виявилося, цей шеврон є ознакою приналежності до батальйону під назвою «Тарік ібн Зіяд», який воює на боці сил фельдмаршала Халіфи Хафтара, що очолює так звану Лівійську національну армію (ЛНА). Батальйон має свою фейсбук-сторінку, де можна в деталях розгледіти емблему, вміщену на шеврони його бійців.

Цікаво, що ще в листопаді 2016 року Держдепартамент США запровадив санкції проти трьох ватажків ІДІЛ: Абдулли Ахмеда аль-Мешедані, Басіла Хассана і Абделіла Хіміча. Третій терорист також відомий як Абу Сулейман аль-Фарансі. Він керував «зовнішніми операціями» ІДІЛ. У 2015 році Абделіл Хіміч (він же аль-Фарансі) і створив так званий батальйон «Тарік ібн Зіяд». Це терористична мережа, що включала свого часу до трьохсот людей. Крім того, Абделіл Хіміч міг бути причетним до терактів у Парижі 2015 року і до вибухів у Брюсселі в березні 2016 року.

Відтоді назва «Тарік ібн Зіяд» використовувалася різними терористичними угрупуваннями на територіях, що підконтрольні «Талібану», Халіфі Хафтару, а також інших ісламських країн. За даними моніторингу телеграм-каналів, що мають стосунок до головного розвідувального управління міністерства оборони Росії, ця назва є знайомою як партнерам Пригожина з ГРУ, так і співробітникам його медіаплатформи РІА «ФАН».

Через пів року після накладення американських санкцій на засновника батальйону «Тарік ібн Зіяд» стало відомо про ліквідацію в іракському Мосулі ватажка цього батальйону Абдула Каріма ар-Русія на прізвисько Абу Самір. Цей ватажок виявився (сюрприз-сюрприз) вихідцем із Росії.

Про удар іракської авіації в Мосулі, який знищив шістьох іноземців — ватажків терористичної організації «Ісламська держава» включно з росіянином-терористом, повідомив телеканал Al Sumaria з посиланням на іракську розвідку.

В лютому 2020 року, коли російська присутність у Лівії стала масштабнішою, російські медіа повідомили, що батальйон «Тарік ібн Зіяд» зі складу Лівійської національної армії (ЛНА) фельдмаршала Халіфи Хафтара, ймовірно, прийняв на озброєння бронетранспортери «Титан-DS»(Titan-DS), які виробляються компанією Inkas Vehicles (ОАЕ). За даними Jane’s Defence Weekly, 4 лютого 2020-го компанія розмістила на своїй фейсбук-сторінці фотографії, на яких ідентифікуються як мінімум три бронемашини, з вигляду схожі з «Титан-DS». Логотип батальйону був розміщений капоті і дверях бронемашини.

А вже у листопаді 2020 року, після того, як протягом десяти місяців літаки, підконтрольні головному розвідувальному управлінню міністерства оборони Росії, здійснили більше ста рейсів, доставляючи зброю військам Хафтара з Об’єднаних Арабських Еміратів, пригожинське РІА «ФАН» і зовсім стало піар-агенцією для батальйону «Тарік ібн Зіяд», розміщуючи пресрелізи про їхні успішні навчання і бойову готовність. Кожен охочий може знайти десятки матеріалів про цей батальйон на сайті РІА «ФАН» Євгенія Пригожина.

Тож підтверджується факт, що шеврон цього батальйону з’явився у «передвиборчому» фільмі Максима Шугалея не просто так. Група Вагнера Євгенія Пригожина давно й тісно співпрацює з підрозділом «Тарік ібн Зіяд», представники якого перебувають під санкціями США як терористи і з яким воює іракська армія, тісно пов’язана з американською. Фактично Пригожин бере участь у підтримці тероризму, звинувачуючи в цьому самому американську сторону за допомогою своїх фільмів. Однак постійне бездумне марнославство крадія з вісімдесятих не дає приховувати цей факт. Його обов’язково слід прорекламувати у фільмі, показавши шеврон. 


Джерело.